Любов міс мафіозі

55

-  Ти мені пробачиш за це? - здивувався Марчело.

- Звичайно, мій коханий. І приймаю наш розрив. Давай просто зостанемся друзями. - всміхнулась блондинка, але в її очах я помітив сум. - Якщо ти справді  ніколи не відчував таких почуттів і для тебе вона,  одна єдина, то не зупиняйся.

- Вибач мене ідіота. Знайди собі кращого хлопця. - прохрипів Веспера, обнімаючи свою.... тепер колишню дівчину.

- "Стоп! Стоп! Стоп!" - подумки закричав я , дивлячись на це. - "Ти його пробачаєш?! Як?... Може я чогось не розумію, але здається на цьому місці  мав бути дзвінкий ляпас і гора істерики!"

- Моє кохання, не говори так.  Ти ж знаєш кохання виникає у більш неочікуваний для тебе момент. - вона  засміялась та поглянула на нього. Той також відірвався та приобняв її за талію, наближаючи до себе.

- " Ні! Не смійте!" - подумав я. 

-  Блер...

- Не говори нічого,  я хочу запам'ятати цей момент. - прошепотіла вона та потягнулась до його лиця.  Вони злилися у пристрасному  поцілунку і не зважаючи ні на кого, почали ніжитись та цілуватися, як тварин.

Я скривився та обернувся. Так, на сьогодні достатньо.

- Вибач, що запізнився. - нарешті прибіг хлопець.

- Ага.

- Що це з тобою? Що з твоїм лицем?

- Нічого. - рявкнув я та відав зошит. - Дякую.

 Згодом я вирішив прогулятися по парку, біля кав'ярні міс Амінь'яни. Дощ зменшився і майже не попадав крізь дерева у сам парк. Мій одяг був вологим, а кучері прилипли до чола. За цей день я встиг добряче позлитися та розчаруватися. Любов - це така дивна штука, болюча, але солодка як плавлений маршмелоу. Ці розставання приносять біль обом партнерам, але кожен сприймає це по різному. Дивячись на них, я починаю сумніватись у коханні.

Перший та останній раз, коли я закохувався, це було в дитячому садку, коли ми з дівчинкою здружились та гралися в сім'ю. Це було мило, але як по дитячому! Можливо  я просто боюся бути покинутим. Зважаючи ще на те, що батько нас покинув, залишив самих разом із мамою.  А тепер, вона вже які роки лежить у лікарні. Її аналіз скаче то в низ, то в гору і я починаю сумніватися, що це колись закінчиться. В ці роки мені точно треба спекатися цієї триклятої любові.