44

56 9 0
                                    

Я замовк, дивлячись на неї.

- Деймі, я не річ.

- Мені байдуже, знаєш у мафії часто вибирають собі іграшки. У принцес, у середньовічі, це були коханці, а зараз, додаткові іграшки.

- Ти смішна, як ти могла обрати мене іграшкою? - видав смішок я, не вірячи в те, що вона каже. - Навіщо ти це робиш?

- Я буду довго пояснювати. - махнула рукою.

- Якщо я хочу відмовитись?

- Відмовляйся. - Деймі посміхнулась. - Але хтось з твоїх рідних помре.

Я трохи подумав та одягнув кільце.

- От і молодець. - її голос став для мене надто твердим та холодним. Де все зникло? Це, що павутина реальності?

Деймі поправила волосся назад та розсміялася.

- Боже, Карнере, бачив би ти своє лице. - я поглянув їй в очі. - Ти серйозно повірив у це все? Та якби я взяла когось в іграшки, то це якогось високого брюнета із модельним лицем та статурою грецького бога.

- Але мітка...

- Вірно, кольца- це моя мітка, але кольца , якими я позначаю своїх жертв виглядають по інакшому. Хоча ти цього не знав. На додачу. - протягнула мафіозі. - Ти хоч раз бачив, як вбивця носить на руці свою ж мітку? Мабуть він точно не передарує це комусь іншому.

- Але чому? По-справжньому чому?

- Тому, що заходячи сюди я наче помітила хлопця, що схожий на промінь сонця. А ще ти нагадав мені одного хлопчика, який відав мені ручку. - раптом вона потягнулась до ого волосся та зворушила кучері. - Знаєш, Карнере, ти схожий на золотистого ретривера.

Я почервонів. Чомусь мені стало та-ак стидно. Я не стримався та відвернувся. Мабуть найбільше мене присоромило те, що її рука ще досі залишалася у моєму волосі. І вона по справжньому посміхалась мені. Я кахикнув та шатенка з розумінням забрала руку. Я зробив крок назад. Але в цей  самий момент мало щось статися! Спеціально! Хтось, а точніше Чарлі не зміг нормально поставити стілець, через який я зашпортався. Я відчув, що падаю, перед лицем уже виднілась підлога.

Раптом мафіозі схопила мене за руку, не даючи впасти. Коли я встав на ноги, вона приклала руку до лиця й сказала, безтурботно посміхаючись.

- Ну ти й каліч. - я знову зашарівся. Що це в чорта зі мною? Чому в такі моменти я почуваюсь маленькою, сором'язливою дівчинкою?

Любов  міс мафіозіWhere stories live. Discover now