Любов міс мафіозі

54

- Джуліане, дурненький, вона ж із мафії. Ця людина вбиває інших. Вона ніколи й нікого не полюбить

Я замовк. Тепер сестра Чарлі дуже змахувала на божевільну. Треба завершувати з цим.

- Зараз у мене немає часу на стосунки, тим більше з тобою. Раз я у цій школі і маю можливість вчитися, я не збираюсь тратити час на непотрібні стосунки. -  сказавши це, я глянув на годинник. - А зараз мені час йти.

- Це лише безглузді відмазки. - пирхнула блондинка і крикнула мені в слід. - Я не здамся так просто, доки не отримаю жадане!

Я нічого не сказав, просто надіслав їй погляд сповнений байдужості і пішов до класу. На урок я і так добряче спізнився. Вчителька лише байдуже провела мене поглядом та продовжила щось писати на дошці.

Після закінчення  уроку, я почав збиратися. За вікном тарабанив дощ, а небо було покрите сірими хмарами. 

- Де Ліза? - зупинила мене Карен, поглядаючи на мене, наче на вбивцю. - Ти був з нею, я це точно знаю. Чому її не було на уроці?

- Я, що знаю? - незадоволено прошипів я.

- Впевнена, що так!

- Вона розсталась у бібліотеці із своїм хлопцем. Думаю десь плаче. - махнув рукою я.

- О моя бідна Лізонька. - забідкалась королева Модних, прикладаючи руку до лиця, а потім суворо поглянула на мене та додала. - Чому ти її не заспокоїв? Може б це привело її до самогубства! Ти не знаєш яке крихке жіноче серце.

- Чому я мав би? Вона зробила цей крок.

- Знаєш Джуліане, часом ти буваєш надто жорстоким. Не дивно, що прихід мафії зробив тебе таким. - сказала шатенка, коли я виходив із класу.

Злість накрила мене з головою. Чому вони всі вважають, що  мафія дала цему початок. Від цих слів у мене виникло відчуття, що без Мортів я ніхто! Якби ж мафіозі та її брат не прийшли, я б вилив весь свій гнів на школу і я був би гірший за всіх цих хуліганів у нашій школі. Я паро разів труснув головою, пробуючи викинути ці думки. Раптово, мені стало шкода себе і свою матір. Вона усіма силами виховувала, щоб я не був злим і любив усе, а зараз я повільно відроджую своє внутрішнє зло.

-"Заради майбутнього прийдеться понести великі жертви." - подумав я в той момент, проходячи із парасолькою на авто-стоянку. Тут я мав зустрітися із хлопцем, із яким грав футбол і сидів у буфеті, щоб відати зошит.