Любов міс мафіозі

51

- Я просто не можу в це повірити! Не можу! Як ви це зробили? - вигукувала Карен. - За паро днів Марчело став таким... таким милим, а вечірка була просто бомбезною. Хоча сам він кудись пропав. Я вже за ним скучила-а-а.

- Тихіше, тебе почують. - зашипіла Ліза та почала оглядатися. Сьогодні Морти не прийшли до школи, через якісь сімейні справи, тому я залишився сам. Мені було скучно, але я встиг використати час на потрібні речі.

- Лізо! - вигукнув і блондинка обернулась до мене. - Якщо у тебе є час, давай позаймаємося твоїми уроками, не хочу залишати вагон недороблених справ.

- Звичайно. - радісно закивала Вестон та обернулась до подруги.

-  Що це у нас? Побачення в бібліотеці? - засміялася Жозефина та поправила синій обруч, який вона взяла за звичку  кошти. Вона безневинно посміхнулась, коли інші дівчата засміялися на її підтримку. Ліза зашипіла на подруг та  з вибаченням у погляді, зиркнула на мене. Я закотив очі та перевів погляд на людину, яка пропікала мене увесь цей час. І це був Чарлі. Він не добре зиркав на мене та похитав головою. Мені стало скучно. Якого дідька Морти пішли горювати весь день? Треба буде добряче натиснути на Грейса в наступний раз. Я вийшов із класу і мене одразу наздогнав брат Лізи. Я це зрозумів, як тільки відчув запах дорогого, строгого парфуму, яким він користувався. Запах чаю.... і якоїсь рослини. Треба перестати  вгадувати і так не дізнаюсь. Його рука лягла мені на плече і я обернувся й вигнув брову.

- Треба поговорити. - коротко мовив він і я кивнув. Від того часу як фанатки Марчело почали помічати нас у бібліотеці, вона  стала місцем для пліток, тому ми зупинились на балконі.

- Я  можусь чимось тобі допомогти? - спитав я, порушуючи тишину. Блондин стояв переді мною та дивився на мене, як на ворога. Я відчув як друга моя сестра насолоджується його станом, нагадує мені про те, що я  завжди хотів, щоб на мене так дивились, вважали небезпечним. Але я швидко відмахнувся від темної аури, що подарувала мені місіс Морт ( саме від неї я встиг нахапатись) та спробував зробити погляд якомога добрішим.

- Так Джуліане, тримайся подалі від моєї сестри! - процідив хлопець, а я здивовано підняв брови.

- Я ж навіть нічого....

- Ні, Карнере! - перебив мене хлопець.

- "Хоч  ти називай мене нормально." -прошипів голос у мене, в голові.

- Я бачу як вона дивиться на тебе, розмовляє із подругами про тебе і пробує  привернути твою увагу. І мене це дуже дратує! Тому, що ти відносишся до неї, як камінь, скажи чесно, тобі ж справді плювати на неї, еге ж? - дратувався Вестон. - Вона моя сестра! І мене розчаровує її поведінка, але я не можу нічого зробити, тому, що як там кажуть її улюблені серіали. Любові не завадиш!