Любов міс мафіозі

33

- Дейміара Морт. - коротко відповів я.

- Гаразд. - вона відкрила двері та вийшла, а я крикнув.

- Дякую.

Останнє, що я побачив, це усмішку дівчини, що закрила двері. Я заплющив очі, щоб раптом  не впасти, за секунду поглянув у дзеркало. За паро хвилин я вийшов із затхлого туалету й рушив до класу.

-Карнере! Ну, я не чекала від тебе такого! - вигукнула вчителька з історії, коли я зайшов. - Ти запізнився на половину уроку! Що за неподобство?

- Вибачте, у мене виникли деякі проблеми.

- Гаразд, перший раз це вибачається. - кивнула жінка,  я сів на місце.

- Де ти був?! Ти ж сказав, що йдеш в туалет! Ти перевдівся? А де окуляри? Ти бачиш? Все нормально? Що сталося? Чого мовчиш? Що в тебе в руках? А з лицем? - завалив питаннями Грейс Морт.

- Я тобі усе розскажу, абсолютно усе. Головне, ще покричи, щоб усі чули й почали створювати плітки.

- Ну добре. - скривився той. - Але Джуліане, я тобі обіцяю, я колись точно тебе приб'ю!

- За, що? 

- Може ти й міг перший, більш-менш бідний друг, але знай, я мало не збожеволів, коли моя сестра написала мені, що ти мало не помер. Чого ти шкіришся, придурку?! Засранець чортовий!

Після уроку,  в туалеті я розсказав все як було. Грейс подеколи зривався й кричав, що задушить Люка своїми ж руками. Він був ладен вибухнути. Деколи він зиркав на телефон, де писала йому Деймі. Одразу ж після вбивства вона поїхала у штаб мафії, щоб переодягнутися та відпочити. Вона б, вся у крові, не верталася назад, у школу.

- То ... вона вбила перед тобою людей?

- Ага, але мене вона врятувала. -знизив плечима я.

- А після того, вона залякувала тебе?

- Ні.

- Говорила, щоб ти не розкривав рота?

- Ні.

- Дивно. - тільки й мовив Морт. Шатен допоміг мені з раною. І я  був, за це дуже вдячний. Його роздратували хлопці, що гримали у зачинені двері, у туалеті, тому він вийшов і побив їх.

Коли ми були вже у класі, як Карен мовила.

-Джуліане, як ти міг, так скоро змінитися? - весь урок вони перешіптувалися і поглядали на мене. - Красивішим став.