Любов міс мафіозі

14

Я зайшов у тихий клас. Так, справді, у цьому гамірному свинарнику хоч раз могла бути тиша. І це зранку. Я приходив самий перший і насолоджувався даною "гармонією"(чи можна це так назвати?). Я любив тишу і спокій.

Але раптом, я побачив, що на підвіконнику сидить мафіозі й...наче б то спить. Дуже дивно, що така особа, як вона приходила рано, для того, щоб подрімати на простому підвіконнику. На її місці, я б залишився, ще б у теплому ліжечку. Спершу я загальмував, побачивши її, але потім, рушив до своєї парти.

- Доброго ранку. - прошепотів я, проходячи ближче. Я надіявся, що вона справді спить, тому, що ту розмову , яку я хотів з нею почати, не привела б до добра. І тут я помітив, що шатенка відкрила повіки, її очі стали схожі на очі хижої тварини, що готується до нападу. Я відсахнувся. Що за....???

- Карнере, чого ти прийшов в таку рань? - спитала вона злізаючи й потираючи очі. Я аж здивувався. Вона назвала мене Карнером, хоча із помилкою, але запам'ятала . Дивно.

-"Таке саме питання й до тебе." - подумки озвався я, а сам прикусив язика. Чому я повинен був відповідати дівчині з мафії? Я почав розкладати речі на на парту. Мене аж пнуло, щось сказати.

- Чому ти мені помагаєш? - вирвалось у мене з язика. - Чому ти на моїй стороні? - знаю, звучало тупо, але ця покірність дуже насторожувала. А якщо, я відав душу дияволу, не знаючи цього?

Дівчина встала з підвіконня й насупилась, щось обдумуючи. Потім вона вигнула брову й мовила.

- Здається, ти просив мене. Якщо я не помиляюся, ти навіть записку у вигляді відповідей написав.

- Так, але я не просив ставати на мою сторону та казати це всім. Тепер це притягує дуже багато уваги. - я видихнув. - І з якого це дива, мафія стала такою слухняною?

- Давай розставимо всі точки . - холодно відповіла мені мафіозі. Її неприязнь до мене зростала. - З чого ти взяв, що я справді на твоїй стороні? Слова можуть не означати дію. Може це для мене лиш гра? Ти ж не думав, що я буду сидіти тут і вмирати з нудьги? Я на стороні, яка мені більше до вподоби. На якій мені не скучно.

- Не скучно? - це мене збило з пантелику. То шатенка є ще хитрішою ніж я думав. Я став її забавою у оцему класі? Мене почало це злити.

- Авжеш, а ти як думав? - вона почала підходити, а я навпаки, відходити. Чомусь я думав, що бути подалі від неї, буде для мене корисно. - Люк ще той тип. - продовжувала шатенка. - Я хочу подивитись як він буде виживати. Ти ж його жертва, вірно? Це й тобі йде на руку.