Любов міс мафіозі

26

- Стоп! Стоп! Зачекай .. можеш мені все детальніше, я геть нічого не розумію. - перекривив я, тому, що мене це зацікавило. Якщо чесно можна запутатись, а ще гірше зламати собі голову із цією всією плутаниною.

- Гаразд ... почнемо із мене. - мовив Грейс. - Я зведений брат Деймі, наймолодший, зведений  брат. У мене є мої два, рідні брати, вони також зведені для неї. Моїх братів звуть Денні та Майкл. Майкл - найстарший із трьох нас. Також є Венді, вона старша за нас усіх й вона із діт - дому. Їй 20 і вона не біологічна дитина. Також є Кріс, на-а-айстарший з нас, для нас він зведений, а Деймі він рідний. Йому 22 і він поїхав .... дуже давно у США вчитися. Ти щось зрозумів? Бо я бачу, що ні.

- Трохи так. Вас багато.

- Трохи є. - знизив плечима Грейс. Я почав мішати золотисту цибулю й посипати її сіллю.

- Тоді ... як я розумію, коли Кріса немає... мафіозі залишається сама? В неї немає ні друзів. Ні подруг? - останнє питання я озвучив не роздумуючи. Сказав аби щось сказати.

- Як немає? Є ж ... Хіба я тебе не вів? В тебе, що скліроз?

- Ах точно,  ті двоє... - протягнув я, хоча добре пам'ятав.

- Четверо. Вони також із мафіозних сімей. - переправив мене хлопець. - Слухай, а ще довго? Я відчуваю, що я голодний.

Я похитав головою й почав витягати тарілки. Раптом мені прийшла не звичайна думка. Я згадав, як сестра ходила по кімнаті й невпино читала щось на французькій.

- А ти знав, що Морт це в перекладі з французької смерть? - спитав я.

- Звичайно, що знав. Я ж не ідіот. - вигукнув Грейс й потайки від мене, витягнув телефон, щось натискаючи, мугикнув. Я поставив на стіл дві тарілки з їжею. Морт плеснув в руки й задоволено заусміхався. Ми почали їсти та розмовляти.

- Ух.  - видихнув шатен, коли ми поїли і впав на моє ліжко. - Бро, я тобі чесно скажу, ти дуже добре готуєш. Я би найняв тебе до себе, в повари.

Я усміхнувся й сів робити уроки. Морт навіть не подумав про таке значення, як домашнє завдання. Я його й спитав.

- Ти уроки робити не збираєшся? - шатен перекотився до мене й вигнув брову.

- Ні, навіщо?

- Навіщо??? - майже, як викрикнув я й вирячив очі на сина мафії. Десь в середині мене  щось тріснуло. Я  знав, що повожусь як шалений ботан. - А прохідні тести? А оцінки?  А майбутнє? Не подумав?