Любов міс мафіозі

36

 Ці три дні пролетіли так швидко, що я аж не помітив. За цілих 2 дні ніхто не помітив, що Люк Форіс таємничо звик.  Звичайно, що паро його дружбанів заїкалися про хлопця,   але й самі знаходили цьому відповідь. Мабуть блондин часто прогулював свої спортивні заняття. Деймі сиділа напрочуд спокійно, хоча, чорта забирай, вона вбила людей. Але чи можу я дивуватися? Це ж мафія, вони завжди мають якийсь план.

Щодо неї, я мав дивні відчуття, наче вона притягує мене до себе і її вчинки, голос, тіло і навіть погляд, хоча він завжди був із нотками попередження. Я пробував ігнорувати це хоч якийсь час, але нічого не виходило. Невже це якійсь наслідки шоку? Чи ще чогось?

Нещодавно сталося дещо дивне. Не настільки дивне для Грейса, як для мене. Коли я проходив у коридорі, дівчата почали перешіптуватися, а одна навіть попросила сфотографуватись.  Це мене так спантеличило, Морт сказав, що це через окуляри, які я перестав носити, через таблетки, які я ковтав майже кожен день. І напрочуд, вони діяли.

Все б нічого, але  безпритомного Люка і його друзів знайшли, якщо не помиляюся, то це зробила якась парочка, що пішла проводити час у туалеті. У школі почався хаос, вчителі бігали, приїхала поліція, у груповому чаті почали приходити купа повідомлень, вся школа бурно це обговорювала.

Коли до нас, у клас прийшла поліція та покликала на допит Мортів, я закляк й  не дихав  зі  страху. Але ті, впевнено рушили, показали свої чорні карточки (візитки чи що?), промовили паро слів і вернулися задоволені, залишаючи спантеличених поліцейських. Я став розпитувати, але крім підморгування та слів "Великий секрет", нічого не отримав.

Всі були здивовані, коли мафія прийшла без поліції та наручників. Але підозри з них швидко відлягли. Сьогодні уроків ми не мали. Ну як не мали, просто вчителі на них не приходили. Вони попросили сидіти тихо й не висовуватись, доки не з'ясують, що сталося загалом.

Я стояв коло вікна й дивився, як швидка забирає мого обідчика. Я б ніколи у це не повірив, якби мені хтось сказав це раніше.

- Що шкода ? - пролунав шепіт з боку. Я підняв погляд й зустрівся із карими очима.

- Та ні, просто не віриться. - знизив плечима я. Я оглянув клас та помітив, що дівчата тихо скупчилися у зграйку та про щось розмовляли, а хлопців залишилося щось один-три. Інші пішли ховати м'яч одного із померлих хлопців. Деймі зайняла своє коронне місце  - на парті й продовжила розглядати моє лице.