Любов міс мафіозі

45

- Марчело?

- А ти, що тут робиш, мафіозно принцесо? - він одягнув на себе зухвалий вигляд та спробував сховати те, що було на його руці. - Прийшла за мною підглядати, еге ж?

- Я не буду тобі нічого відповідати. Ти надто слабкий та вразливий зараз.

- Я не ... - затинаючись спробував сказати хлопець. Він поправив капішон та опустив погляд. Кровавий ніж із зеленим руків'ям із гуркотом опустився на землю.

- Навіщо ти робиш це із собою?

- Я ... я ....

- Ти можеш не говорити, якщо не хочеш. - махнула рукою я, вдивляючись в його обличчя. Було дивно бачити такого Веспера. Але ми всі люди і всі маємо почуття.

- Я ... вибач мене... - наступне те, що він зробив, я ніяк не очікувала...  Він упав на коліна та заплакав. Я не могла поворухнутись, я просто стояла та дивилась на нього. Брюнет притулився чолом до холодної  землі та ридав. Мабуть йому справді було дуже боляче. А я стояла і лише дивилась. Що мені робити? Я  була в повному шоці, не знала куди себе податись. Чому все так складно? Моє невміння підтримувати людей  показалось на світ.

Я сіла поряд з ним та підняла погляд, в гору, на зорі. Я позіхнула та зняла маску, яка добряче мене натерла. Коли він заспокоївся, та підняв на мене очі та почав розтирати лице. Протягом всего цього дійства я спостерігала за ним.

- Я готова.

- До чого? - засопів Веспер, дивлячись на мене.

- Вислухати тебе.

- Ти думаєш, що я зараз виллю на тебе все те гівно, що в мені накопичилось? Як по дитячому.

- Ти ж плакав переді мною, то чому не можеш виговоритись?

- Я не ...

- Не заперечуй. Ти знаєш, що якщо тяжість буде накопичуватись, то ти можеш зробити щось гірше, ніж порізи ножем ? І цінуй те, що маєш. - додала я. - Наприклад я не можу виплакатись уже який рік, хочу, але не може. Тому сльози це навіть добре. - я кахикнула та потерла місце між грудьми.

- Це боляче? - я промовчала та просто дивилась на нього. Хіба важливо чи щось болить? - Добре, я розповім тобі.

Те, що він  сказав,  те він і зробив. Марчело розказав мені про батьків, свої плани, те як він страждає і його страхи. Я всміхнулась, коли почула, що брюнет до біса боїться самотності.