Любов міс мафіозі

38

Деймі різко шарпнула хлопця за галстук, мов вибуховий спалах, і нахабно нахилила його обличчя до свого. Невидима напруга заметалася повітрям, наче електричний заряд. Вони здавалися миттєво зближеними у неймовірному обіймі, наче схоплені в хвилюючому танці небачених почуттів. І тоді, неначе власне серце почало битися унісон, момент замовк, а на обличчі Веспера з'явилася цікава суміш страху та захвату.

- Слухай, мій дорогий, ти, здається, забув, з ким маєш справу. - голос шатенки лунав з відчутним холодом. - Перше правило людства, не нападай на сильнішого супротивника. - вона штовхнула його в плече. - Не показуйся сильнішому супротивнику, а то станеш нещасним песиком. Моїм песиком. Яким я буду користуватися у різних цілях. Ти ж знаєш якійсь команди?

Шатенка відсторонила Марчело від себе. На його лиці ще досі красувалась гримаса здивування та злості.  Він мовчав, дивлячись на неї, а потім спокійно мовив.

- Мабуть, я недостатньо добре пояснив. - але тут втрутився Грейс, якому уже надоїло чекати сестру та моменту, коли до короля дійдуть слова його сестри.

- Боже, до нього, що досі не дійшло? - ліниво протягнув шатен та підійшов до сестри,  сперся на її плече. - Сестричко, ти дивися, а фанати не помилилися, все в достоту як написано. Тільки чому очі не наповнені смутком? - у голосі Морта почулося глузування. - І чому, я не хочу обнімати та цілувати тебе? Нєа, це так не працює. - хтось із натовпу зареготав, але під поглядом Марчело одразу ж затих.

- Хто ви такі? - рявкнув на нього брюнет. - Хтось скаже мені, чому ці шавки відбилися від руки?

- Боо-сс.... я вибачаюся ... я не попередив ... це ..... це донька й син мафії Морти. - один із хлопців, що ловили подарунки, підійшов до Веспера.

- Мафія Морти? - перепитав Веспер, він пропікав Мортів поглядом. На його лиці з'явився страх. Але він швидко його приборкав та гмикнув.

- І, що? Ви думаєте прийшли і все буде як ви захочете?

- А це вже краще. - протягнув син мафії.

- То ви йдете чи як? - крикнув я й всі погляди опинились на мені. Я зіщулився.

- Ах так. - всміхнувся Грейс й звернувся до брюнета.  - Тільки не забудь виставити зуби коли на вулиці забудуть включити ліхтарі. - він залився чистим сміхом й рушив до мене.