Любов міс мафіозі

39

- Що ти сказала? - дівчина висунула поперед себе руки й  легко, невимушено відштовхнула від себе короля. На її пальцях заблистіли золоті кільця. У повітрі запала тиша. Тепер на лиці шатенки з'явилась задоволена посмішка. Вона оцінила ситуацію, поглядаючи на здивованих учнів та деяких злих учениць із плакатами де написано "Люблю Марчело".

- Чудова вистава, але не думаю, що це дуже розумно з твоєї сторони. - Деймі поглянула на годинник. - Сорі, мені час бігти. - вона кивнула нам з Грейсом та обійшла Марчело.  Але той знову загородив їй прохід.

- Куди ти йдеш?  Невже злякалась?

- Чому я повинна тобі говорити щось? - дівчина особливо  наголосила на слові "тобі".

- Я король у цій школі і  мене дуже обурює твоє ставлення. Невже наскільки дурна, щоб не зрозуміти? - мафіозі замовкла. Це було так несподівано для нас усіх. Хіба вона не скаже зараз щось колюче?

І тут, я зрозумів в чому діло. Рука мафіозі спустилась в задню кишеню, її чорних штанів й повільно витягала щось.

- Чого замовкла? Невже нічого сказати? - злився Веспер, але мафіозі лише дивилась на нього. Він схопив її за плечі й Морт зірвався.

- Забери від неї свої брудні руки, а то зламаю до бісових чортів! - загарчав він,  але Марчело не ворухнувся.

- Ну! Скажи щось! Не мовчи! Дар мовлення загубила? Я наказую тобі говорити! - продовжував Веспер. Раптом на його лице вилізла зубаста посмішка. - Закохалась? Я звичайно знав, що я бог, але щоб закохати у себе так швидко, та ще й саму дочку мафіозі. - він видавив смішок. - Хочеш приєднатися до мого клубу фанатів?  Я таких як ти, з радістю прийму. Ти досить гаряченька..

- Che completo idiota. - промовила мафіозі з -тиха . Це була якась не наша мова. Скоріш за все італійська або іспанська.

- Що -що? - брюнет нахилив до неї голову. Дівчина швидким рухом хотіла витягнути щось із кишені, але по всій школі пролунали знайомий голос.

- Дейміара Морт. - спершу це було як із жахастиків. По всюди чувся гомін та кроки ... багато кроків. Наче їх було сотні й вони йшли одночасно та дуже впевнено. Чистий сміх, стукіт туфлів, запах жіночих духів, смак гумки та щолкання. І це все вітало мафіозі. Запала тиша. Дівчина нарешті обійшла Марчело та встала, виглядаючи здивованою. 

Перші у їдальню зайшли два хлопці. Одного із них я впізнав, це був Даніель. На цей раз він був помальований у  темно -фіолетовий. Обидва хлопці були у ділових костюмах.