На наступний день ми всі сиділи у бібліотеці, Грейс не переставав засипати Веспера образами, а Деймі наче нічого не було, вивчала карту школи. Подеколи я заставав себе над тим, що приховано спостерігаю за шатенкою та її роботою з планшетом.

За паро хвилин, Грейс знудився та сказав, що йде по газировку. Ясне діло, що він не забув спитати про хотілки сестри і та сказала, що б не відмовилась від м'ятного шоколаду. Морт спробував погладити її по голові, але дівчина пригрозила зламати йому руку, як, що він хоч спробує.

Ми з мафіозі залишились на єдині. Я спробував почати розмову про кільце, але як тільки я побачив, як шатенка на мене зиркнула, одразу передумав. Натомість з моїх вуст вирвалось дещо інше.

- З тобою все гаразд? - вона вигнула брову.

- Чого питаєш?

- Веспер скільки раз приставав до тебе, тому я дивуюся чому ти ще досі його не вбила.

- Він лише дитя, що з нього брати?

- А його дії? Його фанатки думають, що ти одна із них.

- Це смішно. Ми ж всі розуміємо, що це не так. На додачу, він не в моєму смаку. Мені подобається інші хлопці. - шатенка відставила планшет та відкрито почала спостерігати за мною.

- Я ... не дивись на мене, невже?

- Не хвилюйся, мені не подобаються блондини. - замахала руками дівчина. Я всміхнувся, сховав за цією посмішкою розчарування.

- Одну хвилинку ... - мовив я. - Я одну книгу не взяв, залишу тебе на паро хвилин одну.

Деймі кивнула та взяла планшет. Я обернувся та пішов до поличок з книгами. За паро секунд, я вже стояв коло однієї з полиць й шукав книгу. Побіля мене був гурт дівчат. Вони перешіптувались і подеколи стримували. Це дратувало. Я видихнув. По школі літали новини про Марчело, а його самого щось не було. Нарешті я знайшов потрібну книгу. Взявши до рук товсту книгу, я потріпав її та погортав сторінки. Краєм ока, я помітив, що  одна із дівчат направилась до мене. Я одразу зрозумів, що б це мало означати. Вона стала з боку мене, ніби шукаючи якусь книгу. Дівчина була низенькою на паро сантиметрів нижча за Деймі. Тільки от сестра Грейса б любим способом дістала книгу, а не крутилась та ніяково посміхалась. Я посміхнувся думаючи про це.

Раптом брюнетка встала на кінчики пальців та потягнулась до книги. Не зволікаючи я подав їй книгу.

Любов  міс мафіозіWhere stories live. Discover now