Любов міс мафіозі

21

- Не знаю, як тобі віддячити. - промимрив я.

- Не треба, якось допоможеш мені із моделями, та й усе. Цей одяг не дуже й то важливий. Люди хочуть носити брендовий одяг, а те, що роблю я не назветься класним.

- Ні, чого? Мені подобається. В мене просто стиль тихоні.

- Справді? То он яка у вас дружба. - вона поглянула на Мортів й мовила. - Якщо ми бачимось в останній раз, я б хотіла тебе попередити. Якщо ти дружиш із Мортами, то мусиш знати, що вони великі ревнивці та власники. Ти хороший хлопець, не хотілося б, щоб тебе убили. Якщо ти дружиш ще й із Деймі, хоча я в цьому сумніваюсь, то краще не ставити її слабкою або тиснути на її болюче місце. І тримайся подалі, коли вона злиться. Ніколи не йди проти неї. Хто, хто, але вона зможе зробити твоє життя ще нестерпнішим, ніж воно було. Може довести аж до смерті.

- Звідки ти це знаєш? - я видихнув. - Не знав, що мафія може бути настільки жорстокою.

- Я дружу з нею майже 10 років. Життя з нею - непередбачуване.  Але ти не зважай на їхні шпильки. Хоча це можуть бути не тільки смішинки, а й образи, знай вони так просто не обідять.

- Поки, що вони обіжають лише моїх кривдників. - потер шию я.

- Це зараз, а якщо Морти найдуть щось небезпечне в тобі, для них, все може обернутися навпаки. Наприклад Грейс, він дуже ревнивий, якщо ти будеш мати ще одного друга. В першу чергу, маєш представити йому, або вдавати байдужість до того друга. Щоб він зміг впевнитися, що ти не ставиш друга на його місце. З ним дружити тяжко, коли з кимось здружується, можна сказати привласнює цю людину собі. У мафії це нормально, а у звичайних людей не дуже. Це звучить смішно, але він буде оберігати  тебе, як свою улюблену іграшку. - блондинка всміхнулась. Хоча я не хотів бути іграшкою, але посміхнувся їй у  відповідь. - Ніколи не знаєш, що втнуть ці власнолюбиві Морти.

- Дякую, за поради. Думаю пригодяться. - мугикнув я.

- Все розбігаємось, ще паро хвилин до кінця. - вигукнув шатен. Ребека кивнула мені на прощання й пішла до Деймі на паро слів.

- Ну я ж маю рацію. Це краще ніж сидіти у мокрому одязі. - приплив до мене Грейс.

- Дякую. - мовив я. Морт поглянув на мене із здивуванням, вдивляючись чи я змінився.

- Нема за що. - всміхнувся він й показав свої бездоганні , білі зуби.- Деймі, ти йдеш? - звернувся хлопець до сестри. Та блиснула лиховісним поглядом, обійняла подругу й підійшла до нас. Чорний джип рушив, а ми пішли в середину.