Любов міс мафіозі

30

- Гаразд, давай. Чого нам втрачати?

- "Серйозно?" - подумав я. -"А чи не занадто низько це для сина мафії?"

- Так йдемо чи ні? - поцікавився шатен, кидаючи спорожнілий стаканчик у смітник.

- Я пожартував. І здається, ми вже в класі мали бути. - і справді, я поглянув на годинник та зауважив, що ми страшено спізнюємось.

Далі ми провели дорогу в бігу. Захекані ми зайшли у клас. Нас привітали здивованими поглядами, а я вибачився й ми сіли за наші місця.

- І де це ви були, дозволь спитати? - з іронією спитала мафіозі.

- Секрет. - зашипів у відповідь Грейс. Стосунки у них то покращувались, то погіршувались. Я це помічав з кожною хвилиною перебування у школі.

Після уроку, я пішов у бібліотеку. За моїм улюбленим місцем уже сидів хтось, а точніше Ліза. Побачивши мене, вона привітно заусміхалась та замахала рукою. Я скривився. Чому вона так поводиться? Не вона паро місяців назад обливала мене образами? Не вона жбурляла через вікно мої зошити? Крала конспекти щоб списати? Цькувала своїх кавалерів на мене? Цікава ситуація получається. Хіба не для неї бібліотека це найнудніше місце у світі.

Я сів за своє улюблене місце (поступатися я не збирався), поставив книжки, одною із них закрив себе, зробивши перегороду, щоб не бачити її, і почав писати домашнє. Я зробив собі такий розклад: якщо вечером, я не маю роботи, то буду робити домашнє в дома, а якщо маю, тоді одразу ж в школі зроблю.

Грейса та його сестри коло мене не було. Перший не забувши образи на Франика чи як його там, запропонував сипнути йому в рюкзак пітарди. Я одразу ж відмовився, тому, що батько Франциска та ще шишка. Але Морт не образився. "Ти й не маєш йти. Якщо підеш, то це буде максимально підозріло." - сказав він мені. Але шатенка погодилась, її ця ідея зацікавила. Я тішився через те, що мафіозі з братом нарешті зроблять щось разом, без сварок та гризні. Та й француз сильно не постраждає ..... мабуть. Це лиш пітарди, а якщо хлопець додумався запустити феєрверки?

- Джуліане. - пролунав голос. - Джуліане.

І тут, книга, що слугувала огорожею для мене від блондинки, гупнулась на стіл.

- Чому ти вчора не дав мені договорити?

- Я не мав настрою розмовляти. - сказав я, намагаючись поставити книгу, але Вестон тягла її до себе.