Любов міс мафіозі

11

- Мафія встала на бік тихоні? - тихо перепитала Карен, кривлячись. - Це якось не по-мафіозному....

За ці слова шатенка пошкодувала, мафіозі підійшла до дівчини ближче й сперлась на парту....

- А ,що на твою думку по-мафіозному? Невже мафія повинна ставати тільки на бік "сильніших"? - з іронією спитала вона.

- Ні-Ні, я не це мала на увазі. - замахала руками головна Модних.

- А, що тоді? - дівчина поглянула Карен прямо в очі. На секунду я почав її шкодувати. Як ж не просто, коли коло тебе стоїть людина, яка може тебе вбити.

- Я не знаю... я не подумала. - простогнала подруга Лізи.

- Хах, тоді ясно, чому ви всі тут такі тупі. Один писати не вміє, друга не думає. Все таки, вернемося до Люка. - сплеснула в руки шатенка.

- М-міс до чого, ви в-ведете? - спитав Чарлі. "Міс???". Бачу я не один такий. Ніхто не знає її справжнє ім'я.

- До того, що ваш...е-е горила, навіть не вміє писати. - шатенка зробила маленьку паузу. - Хей Лен, чи як тебе там, ти вмієш писати чи тобі допомогти?

- Вмію. - тихо буркнув хлопець й опустив очі.

- Бачу він й говорити не вміє. Тоді давай допоможу.

Я здивовано дивився за рухами мафіозі. Її впевненості в собі, мабуть могла б позаздрити люба людина. Я не розумів, що вона збирається зробити? Принизити мене? Чи захистити? Вона пішла до вчительського столу й взяла чистий аркуш паперу. Нарешті я помітив, що сама міс Ідалія зникла. Думаю, це й на краще, вона б не витримала такого видовища. Шатенка з гуркотом поставила його перед Форісом й сказала.

-Ну, що ж пиши. - на диво хлопець швидко взяв ручку. Мабуть помирати не хотілося. Потім, вона звернулась до мене.

- Тебе як звати?

- Джуліан. - відповів я. Хоча сам здивувався. Навіщо їй це?

- Пиши горило. Дорогий Джуліане....- протягнула мафіозі солодким голосом. Клас вибухнув сміхом, наче на підтримку, Люк почервонів, але написав. Не міг він заперечувати. - Вибач, що народився таким бовдурем. Не злися на мене, ти ж знаєш, я народився по вуха в лайні. Я від чистого серця, прошу у тебе пробачення і допомоги. З любов'ю проблематичний Форіс.

Клас вибухав сміхом при кожному слові мафіозі, а хлопець ще більше заливався барвами. Нарешті він зрозумів, як це, коли проти тебе йде весь клас. Мені здавалося, що дівчина насолоджувалась цею виставою.

- З якого дива я повинен це писати? - відмахнувся хлопець й зойкнув. Шатенка викрутила йому руку й стиснула так, що було видно побілілі пальці. Її погляд налився кригою та пропікав Форіса. На мить мені здалося, що у карих очах дівчини, з'явився червоний відблиск.

- Тому, що я так захотіла! - процідила вона. - Мої бажання треба виконувати.

- Чого це?! - зашипів блондин.

- Тому, що в цій школі статус важливіший. Я ж граю по ваших правилах. Але чи надовго...- хитро мовила мафіозі й вивернула руку блондина наскільки, що здавалося от от зламається.