Любов міс мафіозі

3

Тепер повернемося до подій у моєму класі. Якраз в цей момент, один вилупок спеціально провокує мене.

- Ей Карнер! Як там твоя мамаша? - гукнув Люк Форіс із групи Спортивних. Який до дідька Карнер?! Скільки повторювати?! Я Картнер! Картнер! Всі його друзі розсміялися. Люк був кремезним хлопцем із широкими плечима та довжелезною шиєю.  

Він мав темно-золотисте волосся, прилизане назад й бурштинові очі. Його ніс був гачкуватим, а на лиці було густе, бліде ластовиння. Форіс був лідером баскетбольної команди. А ще красунчиком в школі, який посідав 10 місце на "шкалі КРАСИ". Якби я був дівчиною, я б точно його собі не вибирав. Як від баскетболіста, він після своїх баскетбольних занять в душ взагалі ні ногою (хоча інші хлопці йдуть). От довбень! Каже, що це його природній запах і жінки повинні сприймати його таким яким він є. Від цього "солодкого запаху" можна зомліти й не прокинутися.

Я зціпив зуби від злості, але вдав, що старанно вивчаю сторінки книги із маркетингу. Один із приятелів Люка запустив у мене зіжм'яканий папірець. Попав прямо в голову. Знову цей безглуздий сміх. Я промовчав. А, що мені робити ? Почну кричати- поб'ють(в гіршому випадку, зачеплять сестру). Пожаліюсь вчителю або директору- поб'ють. Тим більше ще й Люка по голівці погладять й скажуть "Та як та? Він не зробив би так". Ну звичайно, що всі встануть на захист, конкурента на посаду президента школи. Я тут як миша в мишоловці.

- Може досить?!- спокійно спитала Жозефина Карсон , вона входила до гурту Ігроманів.(Хоча я б так не сказав, вона бачила проміжок життя окремо від комп'ютерних ігор). А зараз дівчина із гуркотом поставила свій телефон і почала сверлити очима Люка та його банду.- Ти ніяк не заспокоїшся? Я через тебе левел ніяк не можу пройти! І будь людиною, виведи своїх дружбанів. Скажу чесно, ви б пішли помилися. Від вас добре так штиняє. І досить зачіпати Джуліана, це вже надоїдає.

У неї були темно-блакитні, мов грозове море очі й вогняно-руда коса, яка була туго зав'язана. На лиці було густе ластовиння , яке їй пасувало. Вона не носила сережки, як інші дівчата, вважала, що це прості дурниці. Як завжди, біла сорочка, наша шкільна краватка й чорна спідниця. Її батьки були бізнесменами , і хотіли підштовхнути дочку до цього. Але Жозефина не хотіла ,вона мріяла стати кібер-спортсменом.

- Тобі, що подобається цей ботанік?- пустив шпильку Люк.

- Звичайно ,що ні.- вигукнула вона й зашарілася, опустивши погляд в телефон. Я був дуже вдячний їй за те, що дівчина заступилась за мене. Тому, що в класі таких людей не знайдеш.

- Ну той не лізь!- процідив Форіс і його приятелі знову засміялися.

- Великий L ,добре зіграли сьогодні. - мовив один із приятелів Форіс та підвівся, поплескавши його по плечу. - Приходи до нас ще раз.

І понеслось....ці незліченні потиск рук й обливання Люка похвалами. Поки хлопці пішли, я встиг прогортати три сторінки.

- До речі, чули? До нас, в клас переводиться хтось із мафії.- повідомила Ліза й витягла бальзами для губ. Вона мала попелясте, до талії волосся та сірі очі. Дівчина була із банди Модних, а ще краще найкращою подругою, головної Модних. - Тепер наш клас знову в топі. І знову фотки, плітки, журнали, шкільна газета й популярність. Обожнюю.

-Це ще минулого тижня було усім відомо. - сказав Чарлі й підійшов до сестри-близнючки. На жаль, він також був із Модних, але чимось скидувався на Унікала.- Я думаю це навпаки погано.

- Ой та не ний Чарлі. - махнула рукою Карен. Ось і пані Уолсон озвалася. Саме вона була головною Модних, у нашому класі. - Що ж погане може статися?

- Я чув, що недалеко від нашої школи, вчительку із паралельного застрелили. Ніхто так і не знає, чи це було самогубство. Але кажуть ,що це зробив хтось із мафії. А ми знаємо лише одну мафію. - промимрив хлопець. - І ви, що досі не розумієте? Тут точно буде пролита кров.

-"Здуріти можна!" - подумав я, коли згадав ті самі рядки із новин.