Любов міс мафіозі

51

- І, що ти хочеш, щоб я зробив? - холодним тоном спитав я. Мене дивувала його поведінка і я не вважав, що його сестра справді вподобала мене. Я вчився із ними паро років. І я знаю, що це може бути просто гра, в яку так сильно хоче пограти Ліза.

- Не подавай їй ніяких надій. Я злюся, коли бачу, що моя сестра страждає. Ти маєш мене зрозуміти, тому, що ти також маєш сестру.

- Так, але причина в тому, що я не показую ніякої симпатії у її сторону. Я. Нічого. Такого. Не робив! Чи ти сліпий? - почав дратуватися я. Наступне, що я зробив це, ступив загрозливий крок до Вестона. - Ти сам чудово розумієш, що я не зацікавлений у твоїй сестрі. Вона як і була для мене  ніким, так і буде надалі.

- Тоді навіщо ти покликав її у бібліотеку?

- Боже. Серйозно? Через це ти так зреагував? - протягнув я. - Я хочу завершити те, що почав. Я зробив велику помилку і щоб залагодити свою провину, пообіцяв їй допомагати із уроками.

На паро хвилин Чарлі замовк і просто дивився мені в очі.

- В кого ти закоханий? - раптом спитав він і я від здивування відійшов на 2 кроки назад.

- З чого ти взяв, що я... - останнє слово я проковтнув і не зміг  сказати.

- Я, як і ти хлопець і знаю, коли хтось відчуваю симпатію. Тому колись. На додачу, твоя реакція. Вона тебе спалила.

- Симпатія і кохання це різне. І з чого ти взяв, що  я ось так все тобі розповім?

-  Тоді ще поговоримо. - із цією фразою блондин похлопав мене по плечу та завершив розмову пішов.

Я  так і стояв із при відкритим ротом. Що це щойно було? Що за чортівня відбулась? Я витягнув із штанів телефон та почав писати Морту, але я одразу видалив повідомлення. Щось не сходилось. Щось точно було не так.

Коли я зайшов у клас, продзвенів дзвінок і в наш клас почали заходити учні із деяких, знайомих  мені класів. Я сидів коло вікна та дивився на вхід. Мабуть у середині себе, я ще надіявся на те, що зараз серед цього голосного натовпу вискочить Грейс або ж навіть незадоволена Деймі. Але тут, у клас заходить король школи. Дівчата зриваються й голосно викрикують. Той сміється й махає їм рукою. Але я чудово бачу, що його погляд неуважний і він хотів побачити на їх місці когось іншого. Я здогадувався кого.

У клас заносять паро стільців, а Веспер прямує до мене, сідає поряд,  натягує посмішку.

- Привіт, бро. - говорить він і я дивуюсь. Карен мало не падає від захвату. Її очі пожирають короля, а вигляд стає як у божевільної фанатки.

- Чому ти сів саме сюди? - різко поцікавився я. - Тут є багато вільних місць.

- Я можу сісти на любе місце і байдуже занняте воно чи ні. - вишкірився Марчел, зневажливо поглядаючи на мене. І тут, я зрозумів до чого вели Морти. Вони бачили дві його сторони і відчували небезпеку, а та промова у залі, ніяк не порушила їхню думку про нього. Тепер я відчував не комфорт із цією  людиною. Було ясне одне, він  НЕ ЗМІНИВСЯ. це все суцільний фальш

- О-оу чудово, і, що? - фиркнув я та прикрив повіки.

- Не віриш? Глянь. - почав брюнет. Він показово пововтузився на кріслі, а потім вигукнув. - Чорт, тут такі не зручні місця?

Половина класу почали поперед себе бігти  та пропонувати своє місце. Веспер повернув до мене голову та вишкірився. він відмахнувся від учнів та спитав у мене.

- До речі, а де Морти?