Любов міс мафіозі

43

- Якщо не заперечуєте. - кивнула мафіозі. Вона підвелась, та краєм ока спостерігала за реакцією директора. - Бачу у  вас тут багато книг. Дещо читаєте чи просто набрали, для краси? 

- Читаю, коли маю час. Ще читав своїй дружині.

- Читали? По вашому тону можна сказати, наче ви в траурі. Розвелись?

- Вона планує, знаєте, сварки це звичне діло для пар.

- Для цього повинна бути вагома причина.

- Є ... знаєте жінки це вродливі створіння, але часом, надто проблематичні.

Дівчина промовчала, так говорять чоловіки, які мають паро жінок. Деймі зробила висновок та швидко розрахувала потрібне. Вона задала директору паро потрібних, легких питань та з дзвінком вийшла із кабінету. Було ясно паро рече і їй було необхідно повідомити це своїй команді.

***

Ми класно зіграли, навіть краще ніж я собі думав. Я познайомився із деякими хлопцями і вони здалися нормальними. Коли ми повернулися, то я не помітив Деймі і це було дивно. Морт махнув рукою із словами "з'явиться вона ще" та сів за своє місце. І справді, вона з'явилася за паро хвилин. Дещо зла, але стримана.

Пройшов останній урок. Всі почали розходитись. До мене підійшла Ліза.

- Ей Джуліане. - звернулась блондинка щоб привернути мою увагу. - Не хочеш піти з нами в кафе?

- Не сьогодні. - відмахнув рукою я. Мабуть Лізу це трохи образило тому, що вона закопила губу та зробила паро кроків назад.

- Джуліане, ти взагалі збираєшся йти додому? - спитав мене Грейс.

- Не сьог... так, але я ще прибираю - затинаючись збрехав я. Морт засміявся та похлопав мене по плечу, сказав.

- Я знав, що ти такий ботанік, але заспокійся, ти ще встигнеш переночувати у школі.

- Я не це мав на увазі. - ми ще трохи поговорили і син мафії вже вирішив йти.

- Тоді, до завтра чи як? - протягнув Морт й з підозрою поглянув на мене.

Він ще з 5 хвилин дивився на мене, а потім підібрав сумку, помахав рукою та вийшов. Я випровадив усіх по домах та зачинив двері за останнім учнем. Ми зостались на єдині. Мафіозі сперлась на холодну стіну й звіряла щось із книгою, встигаючи записати на папірець. Я закусив губу й підійшов. Вона не звернула уваги. Щоб дівчина помітила мене, я з гуркотом поставив руку на її парту. Не відриваючи погляду від книг, вона мовила.

- Ти ж мав прибирати.

- Значить ти підслуховуєш! - дорікнув я.

- Вуха чують, очі бачать. Ти щось хотів? Якщо ні, то не заважай.

Деймі захлопнула книжку та зацікавлено поглянула на мене.

- Ну і про що? Тільки говори швидше, у мене також є плани.

- Що означає "власність"?

- Не зрозуміла? - вигнула брову мафіозі. - Карнере, у тебе проблеми із словниковим запасом, тому ти питаєш?

- Все з моїм словниковим запасом гаразд! - обурився я. - Як можна зрозуміти, що я твоя твоя власність?

- Що?

- Будь ласка не вдавай, що не знаєш! Мене так дратує це притворство! це кільце це мітка. - гнівно крикнув я. - Ти, мафіозі, поставила на мені мітку!

Дівчина спохмурніла і на її лиці швидко з'явилося роздратування. Вона підвелась і знизила мене поглядом, доказуючи цим виглядом, що я ніщо перед нею.

- По-перше, дивися за тоном, Карнере. Ти маєш знати з ким розмовляєш. - прошипіла шатенка. Я промовчав. Я і справді себе не контролював, зірвався на неї. - А по друге, що ти несеш?

- Ти дала мені мітку, щоб вбити чи захистити?

- Мітку. - ще досі не розуміючи сказала мафіозі. Я швидким рухом зняв кільце та поставив на парту. З секунду чи дві, вона серйозно дивилась мені вічі, а поті вибухнула сміхом. - Що мітка? Ха-ха-ха-ха. Я вже подумала, що ти серйозно.

Я мовчав та дивився на неї. Хіба це не серйозно? Чому вона сміється? Що означає те, що вона сказала? З чого? Що тут смішного?

Раптом шатенка перестала сміятися й холоднокровно поглянула на мене. По тілі поповзли мурашки.  Що це було?

- Карнере, хто це тобі сказав? Невже Грейс?

- Навіть якщо так, це залишається правдою, так?

Вона хмикнула й поглянула кудись у бік.

- З чого ти взяв, що саме це кільце мітка? Чому ти такий впевнений, що це справді так?

- Мені сказали, що це м-м ...

- А якщо й так? То, що? - різко перебила мафіозі, вдивляючись в мене. - А якщо я захотіла тебе присвоїти, то, що? Що ти мені зробиш?