Любов міс мафіозі

25

Брат мафіозі заніс у кухню пакети з продуктами і повалився на диван. І тут, він закричав у подушку, так, що я аж підскочив. Поспоглядавши видовище, як Морт збирається вилізти на диван. Я посміхнувся й зайшов у кухню. По-троху, почав розставляти каструлі та сковородки. Коли я нарізав цибулю, в кухню, зайшов мій друг. Грейс  позіхнув, сів на стілець і спитав.

- Скільки твоїй сестрі м?

- 15.

- Деймі 16. Ого, моє зло перевищує її на паро місяців.

- Ти не такий, як твоя сестра. Ти набагато добріший. - сказав я й засипав цибулю на рожарену сковородку. Гаряча олія зашкравчала й почала підстрибувати.

- Добрий кажеш? - мугикнув хлопець. Мені здалося чи його це образило?  Назвати його добрішим, це для нього образа?

- У мафії ніхто не є добрішим. Кожен зробив щось таке, чого можна жахнутися.

- І, що ти зробив? - поцікавився я.

- Ну ... я ... скажу чесно, коли я був малим, років 1-3, я був дуже прив'язливим. Ну ти ж розумієш, дитина. Щоб не втратити Марго - маму Деймі, батько нас усіх поховав у різних куточках Лондона. Мене відали якомусь алкоголіку, який не міг  нормально виховати  мене. Коли мені стало 5-6 років, у мене була настільки зруйнована психіка, що я вбив його. І тоді  мене забрала одна із кілерш, я ще досі пам'ятаю як її звати .... Дороті Вальфер. - наче смакуючи мовив шатен. - Вона паро років виховувала мене у  себе і потім, за наказом батька, привела у маєток. Вона була першою, до кого я привик і полюбив, вважав, що вона моя матір. Але невдовзі мій батько вбив її, щоб вона комусь не розплескала про мене. Або бачиш, вона була язикатою хвеською. І тоді у мене заклалось бажання ... вбити його. Хіба не смішно. - це він сказав з усмішкою, дивлячись на стакан із водою.

Я здригнувся й відвів погляд.

- Знаю, звучить так, наче я псих. Але навіть якщо мене досить зламана психіка через батька, я ще тримаюсь і ведусь  як  нормальна людина. Ех, згадую як я вбивав і вбивав, пробуючи зрівнятися з ним. -  сказав Грейс ніби це було звичайне діло. - Але потім, я зрозумів, що це не добре. І на моє місце встала моя люба сестричка.

- Вбивати і катувати це у стилі мафії. - сказав я і повернувся до плити. По моєму обличчі пробіг щось таке, як переляк.

- Я ще досі не довіряю тобі. - почулось холодне і якесь клацання. Я відчув як по спині пробігли мурашки. Що?!! Щойно ж все було так добре?! Я повільно обернувся й побачив, що Морт націлив на мене пістолет. - Я так багато тобі понарозсказував й хочу довіритись, але я не можу. Ти дивний, показуєш із себе бідного, хоча це ніяк не так. Може в тебе є якісь карти за пазухою? М-м-м?

- Грейсе,  що з тобою не так? - вигукнув я й побачив, що палець перемістився на зажимку, він мав вигляд наче, от от вистрелить. - Ти не зробиш цього.

- Чому ж  ні? Не треба було довіряти мафії. Не треба було приводити мене до себе в оселю? Я ж син мафії чи ти забув?

- І що з того? - сердито вигукнув я. - Ми друзі чи як?! Чи ти про таке значення забув?!! Ах, так точно, це ж  Великий Грейс Морт, може друзів як одяг міняти.

Кому, кому, але на Морта ці слова подіяли, він заховав пістолет й мовив.

- Гаразд вибач, це був лише жарт ... я хотів це почути. Я тебе перевіряв. Жарти... просто жартики.

- Дуже смішний жарт. - злісно прошипів я.

- Та не ображайся ти! - вигукнув хлопець. - І до речі, не у всіх є цей стиль Мафії. Кріс наприклад, не любить  усе кримінальне.

- Хто?