Сказати чесно, що я думав про Вестона по-справжньому? Це не стосувалось ні його сестри, ні статуси чи збитків, які він мені наробив. По - правді кажучи він був майже генієм, хоча це тимчасово приховував. Його здібності до шахмат, карт та більярду були кращимим ніж у інших спеціалістів.
- О привіт. А ти куди? - і-за мого плеча виглянула мафіозі.
- Та я поставив рюкзак і йду в шахмати зіграю. Не хочеш зі мною? - його погляд помітив шатенку. - Е-е-е-е ... ти там обережніше, Люк у класі. Він дещо побитий і вже 2 друзів немає. - пошепки сказав сказав мені блондин. Я обернувся до мафіозі, а та здивовано вигнула брову.
- Гаразд, я зрозумів. - коротко відповів я та пішов в перед. Мені було байдуже на Форіса, він сам винен в тому, що сталося. Але я ніяковів від одного, те, що позаду мене йшла та сама вбивця. Здається би нічого, але .... ці мурашки, що проходили по шкірі.
Ми зайшли у клас, тут було доволі людно. Я уже зайняв своє місце й взявся розставляти свої речі.
- Сунься Карнере. - пролунало поряд, я обернув голову і не помилився. Позаду стояла мафіозі й терпливо тупала ногою. Я сів коло вікна, даючи місце дівчині. - Міг би хоч гарикнути.
Я посміхнувся, шатенка поставила одну ногу на свій стільчик й втупилась у телефон. Її очі читали якесь повідомлення, не відволікаючись на лишній шумі. Я поглянув на інших та зауважив, що Форіса не було. Він кудись зник.
І тут мій телефон наче збісився, він почав шалено дзеленчати, приходили купу повідомлень. Есемеска за есемескою, здійнявся такий шум. Я виключив звук, але екран все одно блимав. Я взяв свій рюкзак й почав у ньому ритися.
- Ти, що свій телефон взагалі не включаєш? - поцікавилась сестра Грейса. Я поглянув на неї. Раптом мій телефон з'явився у неї, в руках.
- У мене просто немає часу. - промимрив я. В цей момент, мені навіть на думку не спадало, забрати те, що в неї в руках.
- Повідомлення від Лізи, мами, сестри, якщо я не помиляюсь, від Боба, Грейса і ще .... паро незнайомих номерів. - диктувала вона
- Грейс ? - здивовано вигукнув і тоді вже вихопив телефон.
- Джуліане, привіт! - в клас залетіла купка учнів, а з них кричала саме сестра Чарлі. А за ними й Люк зі своєю бандою. Лице блондина змінилось як тільки він побачив мафіозі.
Почався урок, міс Лінд як завжди, привітно посміхалась й розмовляла, показуючи білосніжні губи. Я не думав, що цей урок буде такий не цікавий. Зазвичай ми завжди щось робимо, а сьогодні писали. Я відчував подих шатенки, її незадоволеність та незацікавленість. Та ще й ця дурнувата розмова між Вестон та Уолсон.
- Боже, він такий красивий. Коли він уже повернеться?
- Карен.... тихіше, тебе ж чути.
- Ніби вони знають про кого я.
- Все таки любонько, я знаю. - весело сказала міс Лінд. - Тут кожна друга дівчина розмовляє про Марчело Веспера. І скажу чесно, навіть вчителі вважають його краснем, але з диявольською натурою.
- Ох, ви також. - розвеселилась головна Модних.
- Що? - мовила сестра Грейса, повертаючись до мене, з лицем повного нерозуміння.
- Я й сам не знаю. - прошепотів я.
Завершився урок і ми вернулися в наш клас. Не очікувано для мене, у класі уже сидів сонний Грейс і здається ще спав. Коли двері класу грюкнули, хлопець підскочив на кріслі й закліпав очима.
- О ви прийшли. - пробурмотів Морт, заплющуючи очі.
- Чого ти не був на першому уроці? - одразу ж з претензіями накинувся я.
- Я загубився. - сонно сказав шатен. - І проспав.
- Ну як і завжди. - задоволено процідила його сестра.
- А ще я нормально не поїв. І телефон .... напевно дома загубив. - далі скаржився хлопець. Я лиш з розумінням кивав. Мені ще досі не забулося, як цей телепень направив на мене пістолет. І це було аж ніяк не смішно.
- Кхм.... ось. - якимось чином коло нас з'явився Люк. Його лице було побите і навіть пудра чи, що там він мазав, не могла заховати великого синяка під оком. Блондин протягнув папірець, злісно блимаючи очима. - Це від молодого пана Мюлера, я йому до віку буду служити. - додав він. І тут, Морт розреготався, а його сестра прийняла лист.
- Бачу, що щось цікаве сталося, одразу ж після того як я пішла. - всміхнулась мафіозі, махнула рукою Форісу, щоб той йшов. Вона почала розгортати лист й читати його, подеколи під час читання лунали її короткі смішки.
- Що таке? Що там? Покажи. - шатен наче прокинувся, його події точно зацікавили. Дівчина дала обцяцькований лист своєму брату і я заглянув йому через плече.
"Привіт. Це здається все, що я хотів сказати. Але ні-ні, по-правді мені просто цікаво чи доправить лист цей телепень. Бачиш на його лиці велитенський синяк?! Це я зробив. Мене навіть Вікі похвалила. Напиши мені, коли він тобі відасть. P.S Я випадково спалив його кртку. І тепер він називається Ірисочка."
- Ірисочка?! - істерично заволав Морт, заливаючись сміхом і поступово сповзаючи із стільчика. Сміх хлопця був заразний, невдовзі я й собі підсміювався. Але все закінчилось тим, що шатен стукнувся лицем об парту і я почав сміятися ще голосніше.
- Та-ак, у нас Даніель фантазер. - всміхнулася дівчина й кудись зникла, після нашої не довгої розмови.
Ми з Мортом також не стали чекати. Десять хвилин до початку уроку, а Грейс як мала дитина, захотів кудись сходити. Якби ж то шатен був звичайнісіньким хлопцем, з яким ви б грали футбол на подвір'ї та стрибали в багно. Але ні, він повинен був народитися у сім'ї мафії.
- Все таки, ти говорив правду. Капучіно у цій кав'ярні не таке як у інших. - кивнув він, сидячи зі мною на лавочці у парку.
- Так, цей напиток додає мені настрою.
- В одному стаканчику купа хімікаліїв та підсолоджувачів, які можуть нашкодити твоєму здоров'ю. Що ти там говорив про настрій? - я не чекав такого повороту, Грейс включить із себе "маму", раптом я відпив надто багато гарячого напитку і виплюнув на бордюр.
Я поглянув на сина мафії із лицем, що означало " WTF men!?". Сказати, що мені на язик і слово не попадало це нічого не сказати. Раптом, мені у голову стукнула геніальна ідея, щоб виграти Морта.
- А давай заліземо на кришу кав'ярні. Говорять там гарний краєвид. - запропонував я. Спершу Морт з підозрою поглянув на мене, а потім відповів.