Стрімер

Частина 13. Розділ 156.

Боєць варгів поплескав мене по кишенях. Дістав телефон.

- Хочеш зробити останній дзвінок? – наставив зброю мені в лице.
- Там пише, Артур Гордий, – прокоментував варг.
- Підніми та постав на гучномовець, – Арсен марно намагався взяти себе в руки.

- Оресте, нарешті зміг до тебе додзвонитись, – полегшено сказав радник мера. – Ти в порядку?
- Навіть не знаю, що тобі сказати, – відповів, дивлячись на дуло револьвера.
- Твої відео на каналі з застави... дідько, ти сам маєш це побачити. Чув про жертви. Хоч хтось з мисливців вцілів.
- Ні.
- Ігнацій?
- Загинув від ран.
- Вавилон?
- Сирін.
- Бійці варгів?
- Теж загинули.
- Ігор Лім?
- У важкому стані.
- Валерій Книжник та Аліна Ненависть?

Тіло Гери лежало за кілька метрів від мене. Валерій лежав на землі та тихо скавулів. Його скрутили й зв‘язали як лише могли. Один з варгів все ще тримався за розбитий ніс. Все, чого Валерій досяг брикаючись...

- Валерій поки що живий.
- Поки що? – здивовано перепитав Артур.

Арсен забрав у свого бійця телефон.

- Привіт Артуре. Як справи? – занадто неприродна привітність лише додавала химерності.

Я не ворушився. Закутий в наручники я не навоюю багато. Хтось з варгів накрив Геру синім простирадлом. Невиконання наказу Арсен не пробачав.

- Так, всі троє в мене, – говорив Арсен.

Гучномовець він вимкнув, тож слова Артура я не чув.

- Ну раз вони тобі потрібні, назви ціну...

***

Спіймав таксі на другій зеленій. Колись я постійно ходив пішки. Не було достатньо грошей, та й звик за життя на першій. Там транспорт ходив рідко. Люди майже не мали автомобілів. А навіть, якби мали, де там їздити? Вулиці вузькі, лабіринтами. Ми жили у місці, підготованому для бойових дій.

Сів на заднє сидіння. Дістав телефон. Від Валерія повідомлень не було. На мої повідомлення він не відповідав. А якщо відповідав, то не більше кількох слів. Сьогодні відповіді не було.

Зате були повідомлення від Каті. Це та, що працювала на телеканалі Еліосу. Знову кликала до них. Знову не прийду.

В соцмережах були масові запити в друзі. Я спочатку приймав усіх, але потім перестав. Люди підписувались на канал Стрімер, коментували, кидали уподобайки. Валерій розмістив реквізити банківських карток, тож крім платежів за рекламу, нам іноді приходили кошти від підписників. Ділили ми все чесно. Тут нічого не змінилось. Якби ж то й все інше зосталось, як колись...