Стрімер

Розділ 167.

В лікарні мій діагноз лише підтвердили. Я, як міг, знерухомив щиколотку, але Рейдж не міг на неї навіть опертись. Значить все серйозно. В мисливську лікарню його б не взяли, тож ми знаходились в приватній лікарні: Деметра. Сюди б не взяли мене.

Стіни приємного кремового кольору, все чисто, блищить. Адміністраторка на рецепції, після короткого гидливого скривлення, впізнала Марка Рейджа і з виразом повного та всеосяжного співчуття, викликала лікаря. Молодий, зі стильною зачіскою та в окулярах. Він швидко глянув на ногу і повторив той самий діагноз. Рейджа кудись повели, а я залишився чекати на вулиці. Не хотів знову ловити на собі гидливий погляд. Виглядав я не найкраще. Переодягнутись толком не вийшло.

Сів на сходи, притулився до стіни. Поодинокі люди гуляли вздовж дороги, на котру й виходив вихід з лікарні. Ніхто з них не звертав на мене уваги. Вони не поспішали, навіть у таку погоду. Їм не було куди. За дітьми пригляне нянька. З роботи за запізнення їх не виженуть. Прямо мрія, а не життя.

- Що там, з Рейджем? — подзвонив Грім.
- Травмував ногу. Вивих.
- Твоя робота?
- Не цього разу.

Ну звісно, хто ж ще може бути винним, як не я?

- Оресте, ти й так в усіх на олівці, а тут це...
- В чому конкретно проблема?
- В його двобої з Цепешом. Як він тепер буде битись?
- Гадаю, ніяк.

Значить довше проживе. Не так і погано, як виявилось. Марка звинуватять в боягузтві, а Цепеш залишиться з носом. Він весь час маніпулював, чим лише міг, аби витягнути Рейджа на двобій. Іноді це нагадувало мені манію, але я сяк-так вивчив Цепеша. В тій голові лише холодний розрахунок. Влад, хто завгодно, але не одержимий дурними ідеями.

- Мер вже в курсі?
- Мер тут ще до чого?
- Оресте, тобі серйозно треба пояснювати очевидні речі?

Мер під час репортажів часто згадував про двобій з Цепешом. Зі звичайної авантюри Цепеша заради популярності виросло ціле дійство. Я вже проходив через таке на дуелі з перевертнем. Тоді теж було те саме, але з меншим ажіотажем.

Люди проти монстрів. Символізм любили по обидва боки.

Правда була в тому, що незалежно від перемоги чи поразки — нічого не зміниться. Тиха та гібридна війна триватиме. Люди та чудовиська боротимуться, як зброєю, так і на політичній арені. І між тим торгуватимуть та домовлятимуться. Все заради маленьких перемог та поразок. Найбільш інфантильні могли б сказати: так об‘єднаймось і все! Проте ніхто з них не назве жодної мирної угоди, котра влаштувала б обидві сторони. Історія не знає об‘єднань просто так. Вона знає асиміляцію слабших. У них забирають мову та культуру, а потім кидають в казан до решти, щоб зачерпнути звідти однорідну масу. Люди не готові були йти на це. Ми вважали чудовиськ природними ворогами.