Стрімер

Розділ 186.

Інквізитори таки зайшли всередину. Я сховався в одній з пустих квартир. Четверо людей в чорному поволі крокували вгору. З ними мені не справитись, тож я затамував дихання, щоб ніяк себе не видати. Студентами ширились чутки, що в них розвинуті всі органи чуття і вони відчувають все краще і сильніше, аніж прості смертні. Але й про спадкових мисливців ходило немало казок.

На щастя, мене не помітили. Я почекав, доки вони пройдуть і виліз через вікно.

Стрибок вийшов довгим. Я спробував згрупуватись, проте холодний та мокрий від нещодавнього дощу асфальт досить неприязно прийняв мене. Приземлився на ноги та покотився вбік. Коліно, лікоть та всі ребра з правого боку аж закололи. Проте скаржитись не було коли. В мене все менше часу.

Я не озирався. Що ближче було до стіни, то образливіше мені було. Хотілось одночасно кричати від люті та плакати з відчаю. Мабуть, в мене смикалось обличчя, проте нікому було це побачити.

- Ідіот! — прошепотів сам собі.
В Еліосі пройшло все моє життя. Життя, котре більше не повернеться. Як тільки ворота за мною зачиняться, дороги назад не буде. Зранку я офіційно буду визнаний зрадником. Блогер Орест Лютий, винищувач яг, упирів та сирін — пособник чудовиськ. Ніхто не стане слухати, що я намагався відвернути бурю. Не слухатимуть, бо всі зусилля були дарма. А чи були ці зусилля спрямовані заради Еліосу? Хіба я перебив шабашівців, щоб на С2 було спокійніше? Чи для того, щоб не померти від отруєння крові?

Чим я керувався, крім помсти, коли влаштовував бійню під землею сірої зони?

Хіба я не потоваришував з Цепешем, щоб Марк Рейдж помер? Він же нічого не зробив мені. Так, поливав брудом, хотів побити. Але чи став би він робити те саме на моєму місці?

- Ти заплутався, мисливцю, — сказав сам до себе. — Заплутався і наробив дурниць.

Невже спроби Пророка та Арсена мене вбити були виправдані? Що як вони мати слушність, а я ні? А тепер мені ще приводити берегиню.

До воріт залишилась одна вулиця. Під мурами вже зібрався натовп. Люди готувались до протистояння з армією чудовиськ. Ніхто з них не знав, що сталось на першій сірій. Я зупинився. Ще раз глянув позаду себе. Хотів запам'ятати першу зелену.

Може ну його? Батько розповідав про знайомого, в котрого можна буде пересидіти. Поїду з Еліоса і хай тоді інквізитори розбираються з Лукою? Тут і так почнеться буря. Джини оголосять економічну війну дому Гангрела. Цепеші не за день, але повернуть собі владу. Друга сіра знищена і роздроблена. Шабашівці вирізані вщент інфантами плутонців. Гектора, ватажка Лос Камарадос, вбила Гера. Без нього вони притихли. Як і плутонці без Ілая третього. Варги без Арсена просто розпадуться. Там немає єдиної сили. А значить люди можуть спробувати забрати ту територію собі. Артур хотів поділити її з чудовиськами, але його більше немає. І до всього цього я тим, чи іншим боком був причетним... Може це те, про що попереджали Аніка та Лука? Смерть забере всіх, хто поруч...