Стрімер

Розділ 84.

Ще пів години після передачі я сидів навпроти камери і відповідав на різні запитання. Що думаю про те, про інше. Згадував курйозні випадки. Було досить важко подати, як курйозність те, що я ризикував попрощатись з життям. Сподіваюсь Валерій не буде сильно лютувати.

Мами вдома не було. Мабуть сиділа десь в подруг, перемивали кістки сусідам. Зате батько був вдома. І Василь Грім. І говорили на підвищених тонах.

- Ти сам казав, не буває колишніх мисливців! — гарчав Василь Грім.
- Досить з мене! Навоювався вже!
- Просто твої амбіції не дозволять дотримуватись субординації!
- Я навоювався! Все! Глянь на мене! Немає практично жодної кінцівки, де в мене не було б рубців! Глянь, що сталось з моїм лицем! В мене ноги по коліно немає!
- Ну, ти подумай!
- Нічого думати! Я все сказав!

Двері на кухню відчинились і з них прожогом вилетів Василь Грім. Я притулився до стіни, давши йому пройти. Він гримнув після дверима після свого виходу.

- Трясця! — батько вдарив кулаком по столу.

З'явилось бажання тихо прокрастись в свою кімнату. Але й батька залишити в такому стані я не міг. Обережно зайшов на кухню. Батько сидів за столом і палив.

- Чаювання пішло не так? — сів навпроти нього.
- Давно ти це все слухав? — Віктор Павлович Лютий не відвертав погляду від вікна.

Цигарковий дим піднімався догори, до відчиненої кватирки.

- Я прийшов якраз, коли дядько Василь виходив.
- Брехло, — гірко всміхнувся тато. — Скільки ти почув?
- Щось про: небуває колишіх мисливців.
- Тоді дійсно небагато.

Я знизав плечами. Батько не любив говорити про щось наболіле. Почекав, доки він допалив цигарку.

- Я старію, Оресте, — сказав він. — Я не хочу прожити решту життя, виловлюючи чудовиськ.
- Що він тобі запропонував?
- Вчити молодих мисливців, як не позбутись голови на сірих зонах. Твої відео тепер мотивують молодь вкорочувати собі віку. Ти цього хотів? Такої популярності?
- Я не хазяїн чужим життям. Я не Рейдж, в мене відео справжні. Якщо там небезпечно, то на відео це видно.

Батько дістав ще цигарку. В сусідів знизу заграла музика. Запалив, затягнувся димом.

- Теж вірно. І ось Василь хоче, щоб я їх вчив. Сиди в кабінеті, пиши методику, ганяй їх потім до посиніння. Таких, як я залишилось мало, він це розуміє. І я розумію. Тому й не хочу.
- Через маму?