Стрімер

Розділ 137.

Раз, два, три.

Валерій не дихав. Зупинка серця.

Раз, два, три.

Зробив глибокий вдих. Відкрив йому рот, закрив пальцями ніздрі. Вдихнув.

Раз, два, три...

Трицепси горіли. Я тиснув всім тілом. Кожні 6 рухів вдихав йому повітря. Вавилон сидів поруч, тримаючи руку йому на шиї. Треба не проґавити момент, коли з'явиться пульс.

Раз, два, три.

Знову глибокий вдих, знову нахилився до нього.

- Вже хвилина, — повідомив Вавилон.

Я не зупинявся. Хотілось кричати, благати, лаяти та проклинати, та я не став витрачати на це час. Сили покидали мене. Потрібно рахувати. Раз, два, три.

Не знаю скільки часу пройшло. Піт стікав з мене рікою, руки горіли та німіли. Але потрібно продовжувати. Рахував, тиснув на грудну клітину, вдихав повітря. Не можна зупинятись.

- Аномалія забрала його, — шепотів Вавилон. — Мені жаль.

Раз, два, три. Знову вдихнув йому повітря...

- Глянь, кадик почав рухатись! Продовжуй!

Я продовжив. Раз, два, три. На шостий знову вдихнув повітря. Приклав руку до шиї. Пульс з'явився, але все ще слабкий. Потрібно продовжувати до повного відновлення дихальних функцій.

- Скільки?
- Третя хвилина. Але шанси є...

Валерій зробив голосний вдих. Очі відкрились, погляд почав хаотично бігати, ніде надовго не затримуючись. Я все ще не зупинявся. Велика помилка — зупинитись, побачивши перші ознаки покращення.

Валерій таки зміг скинути з себе мої руки й перевернувся набік. Вавилон приклав баночку з нашатирним спиртом йому до ніздрів, ігноруючи моє: то ж не можна.

- Мені снився вовк, — сказав Валерій.

Ми з Вавилоном переглянулись. І засміялись. Я впав поруч з ним, розтираючи стомлені руки. Оператор таки прийшов до тями. Досить швидко, як для того, в кого нещодавно зупинилось серце. Про те, що з ним буде потім — говорити не хотілось. Це хіба в кінематографі всі щасливо одужують.

Дійсність жорстокіша. Валерій міг отримати серйозні побічні ефекти. Йому терміново потрібно було на зелену зону. Або будь-куди, де було медичне обладнання. У мисливців були препарати, котрі могли б нормалізувати роботу серця. Але до них ще треба дійти.