Розділ 178.

84 12 0
                                    

Історія багато чого вчить. Ми маємо приклади помилок та досягнень наших пращурів. Якщо ми не розуміємо її уроків — помилки повторюються. В закладі Луки, під приводом вигаданого ювілею зібрались впливові та відомі жителі обох сторін еліоса. Такі, як я та Цепеш для вигляду помпезності. Такі, як Артур та Лука — для того, щоб повторити одну з помилок історії. Не врахувати фактор випадковості.

Аркх Наґу радо прийняв книжку і показав її своїй родині. Того вечора кілька джинів стали прихильніші.

- Оресте, — Лука виник десь з-за спини. — Сьогодні багато гостей. Якщо зброю ти не здаси, то танцювальний майданчик закритий для тебе. Проте на другому поверсі багато гостей, цікавих співрозмовників...
- Я посиджу за барною стійкою і поп'ю того чаю, що ти запропонував, коли я зайшов сюди вперше.
- А ти ще переживав, чи не отруюю я тебе, — посміхнувся Лука. — Рік пройшов і тут стояв зовсім інший Орест Лютий. Тоді ти намагався здаватись крутим мисливцем, але тебе видавала розгубленість.
- Ніби тепер все по іншому, — хмикнув.
- Тепер розгубленість змінилась на самотність. Ти сам, Оресте. В клубі повному людей та монстрів, де сьогодні стануться важливі для обох сторін речі — ти сам. Сам один. І коли ти вийдеш звідси, все так і залишиться.

Він поплескав мене по плечі й пішов до інших гостей. Я спробував викинути його слова з голови, проте не виходило. Він просто хоче, щоб я пішов по ту берегиню і зачіпає всіма можливими способами.

Розмова ні з ким не клеїлась. Кілька фанатів взяли автографи та зробили селфі зі мною, але набридати не наважився ніхто. За барною стійкою було занадто багато народу, тож довелось таки підніматися вгору і сідати за столик в далекому кутку. Там було темно і мене це влаштовувало. Аркх Наґу перепросив за те, що не зможе посидіти зі мною і відправився вниз на зустріч. Артур Гордий не перепрошував.

- Тобі ніхто не заборонить бути присутнім, але не розкривай свого рота, — холодно сказав мені.
- Не довіряєте моїй думці? — хмикнув.
- Ти відомий блогер і непоганий мисливець. Але в політиці ти не петраєш, тож твоєю думкою можна хіба підтертись. Без образ.
- Ми з вами не друзі й не сім'я. Тому йдіть до біса. Без образ.
- Гарно поговорили, — Артур піднявся з-за столу. — Якщо надумаєш приєднатись, умови пам'ятаєш. Сьогодні кожне слово може все вирішити. Не зіпсуй нічого.

Я не відповів. Насправді лізти не у свої справи бажання не було. Що я там скажу? Я не хотів бути частиною цього. Мене й так звинувачували в дружбі з чудовиськами, додавати матеріалу не хотілось. Спадкових мисливців виховували для знищення монстрів. Це все, що ми вміли. Ненависть до чудовиськ була в крові. Проте я не міг ненавидіти Наґу або Аніку. І я такий не один. В багатьох в Еліосі були знайомі, а може й друзі по інший бік стіни...

СтрімерWhere stories live. Discover now