Розділ 123.

57 9 0
                                    

Батько уважно оглянув зроблені записи, мружачись від погано світла у гаражі. Мама, мабуть, читала у своїй кімнаті, або поралась на кухні. Не варто їй нічого знати, тож ми закрились в гаражі, куди батько ніколи її не пускав.

- Це до дідька поганий план, — промовив він. — Давай ще раз. З самого початку.

***

О шостій ранку ми з Ігорем, сонні та мовчазні, отримували спорядження в мисливській казармі. Бронежилети, тактичні шоломи та рюкзаки. Інтендант, низький, огрядний дядько позіхав на ходу. Рідко він вставав так рано, але дзвінок інквізитора не ігнорував би ніхто. Мисливці формально не підпорядковуються розвідці, проте потрапити на допит могли всі. Але ніхто не хотів.

Тож ми спокійно та мовчки приймали усе запропоноване. Перевірили два автомати: АК Звіробій, розписались про видачу нам трьохсот патронів на чоловіка. Завантажили тижневий раціон в рюкзаки. Тижневий, це якщо їсти двічі на день. Не рахуючи сьогодні.

До третьої сірої можна дійти за один день. Це, якщо по прямій. Але по прямій не вийде.

***

- Бойові дії ведуться ось тут, тут, і ось тут. — батько показував пальцем на карту другої сірої. З цього боку фавел — вампіри, тож зранку у вас буде вікно, коли вони спатимуть забарикадовані. За три вулиці переважно працюють інфанти. З іншого боку фанатики Пророка. Нейтральна вулиця під перехресним вогнем. Наряд чи інквізитор поведе вас цією дорогою. У вас є спосіб в обхід по території Лос Камарадос, проте там іноді працює снайпер варгів.
- Значить вести доведеться мені.
- Сірі зони ти знаєш краще, тож сперечатись він не буде...

***

Інквізитору ми просто кивнули, замість віддати честь. Я офіційно не мисливець, а навіть якби і був — ми не підпорядковувались інквізиторам. Обійдеться.

Ігнацій в будь-який час доби виглядав однаково. Блідий, з пронизливими голубими очима, чорним волоссям, зачесаним набік. Гострі риси обличчя робили старече лице ще більш химерним. Але недооцінювати інквізиторів було зась. Одягнений в усе чорне, він не змінив навіть пальто. Наче збирався не на третю сіру, а полякати жителів З1.

Йшли мовчки. Ми з Ігорем попереду, він позаду. Не говорили. Чудовиська при вигляді інквізитора намагались зайвий раз не переходити нам дорогу. Їх боялись. Боялись сильніше яг, чи носферату. І не дарма.

СтрімерUnde poveștirile trăiesc. Descoperă acum