Розділ 165.

75 9 1
                                    

- Прогнозовано, слова Артура я проігнорував.
- І тобі нічого за це не було?
- Компенсував це тренуванням Рейджа і біганням навшпиньки на всіх урочистих заходах, куди мер надсилав мені запрошення.
- Казали, що ти продався владі. Я не вірив.
- Дарма. Тільки ось я не продавався. Валерій залишив мене, як заставу і люфт для хрестового походу проти Арсена.

За натурні два місяці Валерій випустив ще п'ять відео. Розголос пішов такий, що мер брехав на кожному інтерв'ю, що вони не спонсорують варгів.

Люди постили на своїх сторінках у соцмережах карикатурні фото Арсена з надписом: вбивця.

- Грім казав, що назад повернулось близько десяти дезертирів, — повідомив Ігорю. — Четверо пішли вчитись на мисливців. А скільки так і не дістались до зелених зон...

Завдяки діям Пророка ескалація конфлікту призвела до втрат серед варгів, то ж кожний боєць був на вагу золота. Й Арсен губив своє золото. Валерій запустив інформаційний коктейль молотова, прямо в цистерну з бензином.

- Він втратив ресурси, фінансування, добровольців. Гадаю, ледь не кожна мама, чий син загинув на сірій зоні, писали особисто Арсену з вимогою зізнатись: від чиїх саме рук той помер. Контакти Арсена Валерій люб'язно залишав під кожним відео.
- Не ту людину пристрелив Арсен, – сумно всміхнувся Ігор. – А що з червоними зонами? Мали б підкидати лайна на вентилятор.
- Чудовиська раптом згадали, що у них є важливіші справи, ніж інформаційний потік бруду на варгів. Досить хитро: не дати прихильникам старого Арсена звинуватити Валерія у скомпрометованості.

Спочатку були спроби перетворити Арсена на героя, що не мав вибору. Але спроби провалились.

Хоч Валерій і не спілкувався зі мною, проте я захоплювався його здатності протистояти тим інформаційним помийкам. Одна людина перемогла цілий загін варгів. Помста вийшла більш вишукана, ніж можна було сподіватись. Тільки ось, як і буває з помстою — кінця їй немає.

Валерій пустився берега. Він не бачив, хто винен в смерті Гери, а хто ні.

- В мене є до тебе прохання, – глянув на Ігоря.
- Я знаю, яке. Здогадався вже.

***

Я передзвонив Валерію, як тільки вийшов від Ігоря. Звісно ж, слухавку він тоді не підняв. Але в епоху цифрових технологій, знайти його не становило проблеми.

СтрімерWhere stories live. Discover now