Розділ 117.

60 8 0
                                    

Внизу Василь Грім давав численні інтерв'ю.

Пресконференцію вирішили влаштувати прямо під мурами. Батько палив одну цигарку за іншою, викидаючи недопалки прямісінько на людей внизу. Позаду нас по стіні носились механіки та мисливці. Гриміло залізо. Наступний раз кулеметів та зеніток буде більше. Сподіваюсь, що це допоможе. І сподіваюсь що сирін таки точно одна. Інакше все це не матиме змісту.

Я, Ігор та мій батько спостерігали за цим згори. Ігор крім того встигав ще посидіти в телефоні.

- Відмова може дорівнювати державній зраді, — читав Ігор. — Дезертирство від восьми до п'ятнадцяти. Ухилення від державних обов'язків — п'ятірка. Державна зрада — двадцять п'ять років, довічне, або обез... Маячня якась.
- Дочитуй, — від розгубленості в мене захрипів голос.
- Обезлюднення, — врешті дочитав Ігор. — Що це таке? Вперше чую.

Перед очима постала картина в темному підвалі. Троє інквізиторів і оголений чоловік навколішки, прикутий ланцюгами до землі. Інквізитор висмоктує з нього душу, лише торкнувшись долонею до голови. Я пам'ятав, як той чоловік потім дивився очима, котрі нічого не бачили. Погляд вказував на позбавлення будь-якого розуміння.

- Ми не вбивці, мисливцю, — згадав тоді слова одного з інквізиторів.

Я не впевнений, що таке існування краще...

- Повір, Ігорю, — сказав, дивлячись вниз. — Краще вже від восьми до п'ятнадцяти.

Батько здивовано глянув на мене, але нічого не сказав. Думаю, йому знадобляться слова, щоб заспокоїти маму. Знаючи його, ставлю на далеке навчання на вигаданому мисливському полігоні. Під грифом секретно звісно ж, щоб не потрапити під кулемет численних запитань. На котромусь та й проколеться. Жінку не обдуриш, якщо та сама не захоче.

- Пане Лютий, — подав голос Ігор. — Вибачте, що підслухав, але я почув щось про червоний уряд.
- Немає за що вибачатись, — батько викинув ще одну цигарку вниз і дістав наступну.
- Вчора вночі, — продовжив він. — На червоній зоні стався переворот. Керівні клани вампірів злегка прорідили. Ті, щоб вціліти, посунулись у резервацію на другу червону. Тепер при владі лояльні до шабашівців кровопивці. Клан гангрел...

Ми з Ігорем переглянулись. Упирі, котрих ми вибивали в краєзнавчому музеї, належали до гангрел. Сильніші, швидші та небезпечніші за звичайних. Тоді ми втратили бійця варгів. Боюсь уявити, на що здатні повноцінні вампіри.

СтрімерWhere stories live. Discover now