Розділ 59.

60 7 1
                                    

Джини можуть проходити крізь неживі об'єкти. Їх не зупиняють стіни. Вірно і зворотнє. Предмети можуть проходити крізь них. Кулі не могли зупинити джина, ба навіть зробити йому шкоду. Арік не боявся нас. Ігор вистріляв весь магазин. Арік був усе ближче.
Ми вихопили мечі і кинулись на нього. Арік спокійно спостерігав, як леза пройшли крізь нього і не залишили на ньому жодної подряпини.
Зате я одразу ж отримав по щелепі кулаком, а Ігор, одразу ж після мене, ногою в груди. Ми розпластались по землі.
- Людська зброя мене не візьме, — спокійно сказав Арік. — Цепеш поплатився за незнання. Вищими вони себе називають... Тьху.
Джин смачно плюнув на підлогу. Хто б міг знати, що доведеться зустрітись з ним.
- Я шукаю спосіб розібратись з ним! — в вухах пролунав голос Валерія. — У вас сім хвилин до повного заходу сонця.
- Шукай швидше! — Пробурчав Ігор. Ми спробували нападати по черзі, але Аріку все було ні почому. Леза ніяк не зачіпали його. Зате ми зрозуміли, чому у вихованні джини приділяють стільки уваги бойовим мистецтвам.
- Треба голіруч! — я склав меч на зап'ясті.
Одразу ж влетів у джина всім тілом. Арік обхопив мене руками за тіло, не даючи мені повалити його на землю. Відвісив мені коліном в живіт. Лопатка відчула силу його ліктя. Хват ослаб. Арік зірвав мій захват і метнув мене в Ігоря. Ми знову на землі.
Мисливців вчать ще з народження. В дитинстві заняття з боротьби, в підлітковому віці бокс. Коли ми проходили повноліття нас вчили елементам дзюдо, або самбо. Ми багато фехтували. З часом заняття припинялись, оскільки бігали і стріляли мисливці частіше ніж бились голіруч.
Але цього було недостатньо. Арік виглядав досить впевнено. Ігор піднявся першим. Замахнувся кулаком,мале мимо. Я налетів збоку. Ліва, потім права теж не потрапили в ціль. Зате Арік бив набагато влучніше. Я отримав під дих, Ігор полетів через стегно.
- Оресте, чотири хвилини! — пролунав голос Валерія. — Вам варто дуже швидко вшиватись звідти.
- Які в джинів вразливості? Скажи, що ти знайшов хоч щось!
- Написано, що тільки стихії та електричний струм. Або голіруч. Крізь тебе він не пройде.
Стихії... Вогонь, вода, земля і повітря. Але в нас нічого немає.
Арік був біля мене. Короткий удар мені в підборіддя. Швидка серія в груди. Арік стрибнув замахуючись ліктем зверху мені в голову...
Ігор влетів у нього і повалив на землю. Арік вивернувся і вже майже виліз з під нього. Я не став вагатись і вдарив чоботом джина прямо в обличчя. Арік схопився за лице. Я копнув його ще раз але вже під ребра. Ігор встав на ноги і підключився з іншого боку.
- Що, віддаси нас упирям? — волав Ігор копаючи його.
Джин крутився поміж нас, але яким би майстром бойових мистецтв він не був, встати, коли тебе топчуть ногами з усіх боків не так легко. Ми не зупинялись ані на мить. В силу своєї природи джини витримують кардинальне навантаження...
- Оресте, збоку!
Я не встиг навіть глянути як в мене врізався упир, збивши мене з ніг. Я впав на спину, проїхавшись по землі метр з упирем на собі. Потвора спробувала вкусити мене, але я дістав револьвер і притулив їй до черева. Три постріли в тулуб і упир перестав подавати ознаки життя. Скинув тіло з себе.
Ігор стояв на одному коліні і марно намагався зірвати руки Аріка з своєї шиї. Я поволі встав. З кишені випала запальничка...
Вогонь! І як я не додумався раніше. Швидко дістав маскувальний спрей, проклацав запальничкою...
- Гей, виродку! — крикнув Аріку.
Джин повернув голову. Я натиснув на спрей, посилаючи йому в очі настійку з часнику, спирту та... Я навіть не знав чого. Клацнув запальничкою...
Струмінь спрею перетворився у кишеньковий вогнемет. Арік відпустив Ігоря, схопившись за голову, марно намагаючись збити полум'я. Ігор одразу ж підхопив Аріка на плече і поніс в бік шахти. Джин не бачив, що сталось. Він збив полум'я якраз, щоб побачити, що Ігор ось-ось його кине вниз. Він спробував опиратись, але було пізно. Ігор відпустив його. Арік з криком полетів униз.
- Передаси упирям привіт, — тихо сказав Ігор.
- Чувак, ти завалив джина! — я зігнувся, опершись руками в коліна від втоми. — Такого точно ніхто не робив.
- Це за умови, що він таки розіб'ється, — стомлено відповів Ігор. — А то я щось дуже сумніваюсь...
- Варто буде шепнути Наґу, — сказав йому. — Нехай знає, чим племіннничок займався.
- Скажете, якщо виберемось, — подав голос Цепеш. — Бо в нас закінчився час...

СтрімерWhere stories live. Discover now