Стрімер

Розділ 152.

Химери зашипіли й кинулись до нас одночасно. На чотирьох лапах, цокаючи гострими кігтями по землі. Постріл зі снайперської гвинтівки вклав одну з них. Химера пробігла ще кілька кроків і з гуркотом впала, проїхавшись по мосту. В цю ж мить над нами закричала сирін. Я відкрив вогонь по другій, заховавшись за дверима автівки. Кулі засіли в її шкурі, але не звалили. Занадто товста броня, а в ближній бій вступати не хотілось. Вона стрибнула, приземлилась за метр від мене і викинула вперед гострий хвіст. Він пробив дверцята, але, на щастя, там і застряг. Від несподіванки, я впав на спину.

Відповз, викотився з-за дверей і відкрив вогонь вже лежачи. Кулі шматували лице та плоть химери, проте вона все ще чинила опір.

Валерій марно намагався завести машину. Сирін пішла в піке прямо на нас. Ігор зустрів її кулеметною чергою в обличчя і це спрацювало. Гострі крила сирін ковзнули по мосту, зовсім близько до машини. Почувся скрип металу. Міст аж затрясло. Сирін знову почала набирати висоту.

- Довго ще?! — закричав Ігор.
- Майже... — закричав Вавилон.

Далі я не чув. Химера відірвала двері з завісами й кинула в мене. Миттю відкотився, але мене все ж зачепило і відкинуло до поручнів. Боляче вдарився спиною і ледь не перелетів. Химера полізла в кабіну до Валерія...

- Гера! — закричав, показуючи на кабіну.

Але вона не чула. Друга химера піднялась. Поволі, тримаючись на передніх лапах, вона підвелась. Гера відправила ще одну кулю. Химеру смикнуло, але та встояла.

- Тримай її якомога далі від мене! — волав Вавилон.

Крізь біль піднявся і кинувся до Валерія,
сподіваючись, що він ще живий. Пролунав постріл.

Химеру з розірваним лицем відкинуло геть з кабіни. Валерій не розгубився. Химера впала, перекотилась і піднялась на задні лапи. Химера вдарила хвостом...

Я врізався в неї плечем. Хвіст ковзнув зовсім близько до Валерія, але не зачепив оператора. Химера махнула кігтями. Пригнувся, відкрив вогонь по корпусу. Вона заволала. Наступний удар перерубав автомат. Удар хвоста по дузі прилетів мені по ребрах. Я закрився руками, але не допомогло. Мене змело й кинуло об машину. Знову впав на землю, без змоги вдихнути.

В голові запаморочилось. Химера розкрила закривавлену пащу.

Гера схопила мене за руку і потягнула під машину. Химера нахилилась, не збираючись відпускати мене просто так...

Ігор знову збив сирін з траєкторії влучною чергою. Її гостре крило, шириною в півтора метра, пройшло зовсім поряд зі мною, залишаючи слід на залізному мості. Я дивом уник удару. Але не уникла химера. Її розполовинене тіло так і впало поруч з машиною.

Сирін зблизька виглядала ще страхітливішою. Вона поки не одужала від отриманих ран тоді, коли вирішила навідатись на першу зелену. Пластини тепер не всюди захищали її, відкриваючи частинки багряної плоті. Проте їй це ніби й не заважало. Вона кружляла над нами, готуючись знову піти в піке, але кожного разу Ігор примудрявся зачепити її чергою за неприкриту плоть. Двічі вийшло. Але достатньо, щоб не вийшло лише раз.

Друга химера скористалась, що Гера перестала стріляти й кинулась до нас. Ми з Герою викотились з-під машини. Вавилон встигнув зіскочити вбік. Ігор не встиг.

Він хотів розвернути кулемет, але химера скинула його одним стрибком. Він перелетів через дах, впав на капот, перекотився і гепнувся на землю. Поволі відповзав, тримаючись за розпанахані груди.

Бронежилет не витримав удару і тепер одяг швидко наповнювався червоним кольором. Гера націлилась з гвинтівки. Вистрілила. Химеру похитнуло. Її хвіст списом полетів до неї. Вона закрилась гвинтівкою, знаючи, що це не допоможе...

Батьків меч перерубав хвіст. Довелось вкласти всю силу в удар, що болем аж віддало в шию. Химера завила. Дістала мене кігтями в плече. Здавалось, ледь зачепило, проте сила удару збила мене з ніг.

Але химеру я не цікавив. Вона вирішила добити Ігоря. Вискочила на дах автівки. Ігор відповзав, тримаючись однією рукою за роздерті груди. Її кігті на передніх лапах вперлись в лобове скло. Валерій висунувся, цілячись з обрізу, але химеру вперіщила його рукою та оператор вивалився з машини. Гера прицілилась, натисла на спуск...

Нічого не сталось. У гвинтівці закінчились набої. Химера зістрибнула на капот. Ігор забув про пістолет, марно намагаючись відповзти. Його очі наповнились жахом від скорої розправи. Але він з усіх сил не дозволяв паніці вийти назовні. Химера могла дістати його одним стрибком...

- Гей, наволоч! — крикнув Вавилон.

Химера повернула голову якраз для того, щоб зустрітись віч-на-віч з дулом кулемета. Вавилон не гаяв часу. Патронна стрічка затарахкотіла по кузову, доки Вавилон розряджав їх прямо в химеру. На нас полилась кров, мізки та уламки черепа. Від голови не залишилось нічого, що могло хоч якось її нагодувати. Кулемет стих. Тіло чудовиська впало набік.