Стрімер

Розділ 149.

Заспокоїлись ми, коли кощій зник, а фалмери знову продовжили гупати у двері. Ми просто посідали на землю. Аж тепер втома далась взнаки. Ноги пекли та горіли, поперек віддавав болем при спробі розігнутись. Роззирнувся. Вавилон масажував коліно, тихо лаючись. Ігор скинув з себе рюкзак і верхній одяг та заходився витирати з себе ріки поту. Валерій напів лежав на рюкзаку і ковтав таблетки, котрі дбайливо давала Гера. Тоді запив їх водою.

- Треба перевірити, чи є звідси запасні виходи! — голосно гаркнув. — Щоб зараз вони з інших дверей не вибігли.
- От і перевіряй! — Вавилон перейшов на інше коліно, обережно розтираючи його.

Аж тепер мені довелось роззирнутись. Приміщення, в котре ми забігли, в порівнянні з мед блоком та маленькими кімнатами, було здоровенне. Високі стелі з балками та перекриттями, з котрих звисали поодинокі лампи. Кроки на бетонній підлозі відлунювали від стін. Всюди стояла техніка різного призначення та ремонтні ями. Якби не війна — мисливці могли відкрити тут здоровенне СТО.

Ворота були ледь відкриті. Через них сюди потрапляло сонячне світло, даючи нам хоч якесь освітлення. Дістав револьвер, зарядив його набоями. Куль майже не було. Автомат був у когось. Обріз я загубив. Розклав меч. Липкий від крові. Витер його об рукав розірваної куртки.

Взагалі, з одягу залишились цілі хіба штани. Скинув те дрантя, що колись було курткою, залишившись в одній футболці. В рюкзаку ще був одяг, але зараз холод мене не турбував. Склав меч, дістав ліхтар, виставивши його під рукою з револьвером і, не поспішаючи пішов вперед. Досить вже сюрпризів.

Обережно посвітив по боках. Всюди гори розібраної техніки. На ремонтних ямах стояли важкі броньовані джипи. Лише на одному стояв кулемет.

Промінь світла показав сліди крові. Значить це оця машина везла мисливців на пошуки кощія. І на ній повернулась смерть. Поволі пройшов до однієї зі стін. Знизу догори вкладена інструментами. Хоч лежали вони не надто охайно, та певна логіка в їхньому розміщені була. Механіки тут роботу мали завжди.

Посвітив навколо. Інших дверей з цього боку не було. Заглянув у ремонтну яму під одним з джипів. Хтось залишив інструменти після себе і не прибрав.

А може тут був перший механік, застигнутий зненацька?

Пішов далі. Похитав головою. Це вже моя уява.
Прогулявшись в напівтемряві приміщення стало нагадувати лабіринт зі стінами з автівок не на ходу та таких самих на ремонтних ямах. Оминув ще одну автівку. Ліхтар знайшов те, що шукав.