Стрімер

Розділ 123.

Кивнув Наґу, але він лише нервово всміхнувся, вдавши, що зайнятий. Перевертні на ринку ощенились, при нашому наближенні. Оскільки я показував дорогу, завчасно вирішив обійти ринок боком, не проходячи наскрізь. Нехай довше, але починати бійню тут я не хотів.

- Спілкуєшся з багатьма чудовиськами там? — поцікавився інквізитор.

Я не відповів. Попереду долинали відгуки пострілів. Батько виявився правим: у снайперів було багато роботи. Між ринком та проходом на другу сіру, найманці з інфантів зробили блок-пост. Нас не затримували. Проблеми можуть чекати на виході з с2, проте до цього ще треба дожити.

***

- Значить пряма дорога для нас закрита, — уважно вдивлявся у карту.
- Для тебе точно. Тебе не люблять варги та Пророк.

Батько знову дістав цигарку. В гаражі вже стояла повноцінна димова завіса.

- Камарадоси не пропустять інквізитора. І плутонці теж. А Ігнацій не маскуватиметься. Гордий хрич, це його й згубить.
- То що нам робити?

***

- Підемо в обхід, — пояснив ситуацію Ігорю та Інквізитору. — Спробуємо уникнути можливих зіткнень.

Ігор не сперечався. Ігнацій глянув на фавели другої сірої. Поодинокі постріли, завивання та плач. Миром там і не пахло.

- Це розумно мисливцю, — врешті сказав інквізитор. — Не варто порушувати баланс.
- Не думаю, що три трупи вплинуть на баланс у тій бійні внизу, — хмикнув Ігор.
- Наші дії можуть трактуватись, як офіційна позиція зелених зон, — інквізитор жарту не оцінив.

На тому і вирішили. Більшу частину другої сірої ми подолаємо в обхід. Треба буде пройти між складами та іржавими контейнерами. Це займе більше часу, проте імовірність свисту куль над головами набагато менша.

***

- Це не найкращий вихід з ситуації й ти знаєш чому, — батько стряс попіл від цигарки на землю.
- Знаю. Але сподіватимусь, що нас пронесе.

***

Йшли повільно. Я пам'ятав, що в пустих складах можуть водитись ті чудовиська, котрим немає місця серед своїх. Є чудовиська, що не просто сліпо кидаються на тебе, але заманюють до себе в пастку, мов ті павуки. Хто міг бути саме там — знати не хотілось. Автомати напоготові, зняті з запобіжників. Тримали зброю дулами перед собою, готові щомиті вистрілити. Йшли поволі, уникаючи закритих просторів. Такий темп відверто дратував, проте поспіх міг стати смертельним. Ігнацій вже не йшов відсторонено. Він прикривав нас з тилу.

Кілька разів я давав команду зупинитись. Тоді ми або завмирали, або припадали до стін складів. Усі троє довго вслухались в те, що змусило нас зупинитись. Ми були готові прийняти бій, але потрібно було цього уникати. Так можна дійти на с3 без набоїв. І неповним числом.

Але все поки миналось само собою. Ми йшли далі. Праворуч від нас, далеко внизу, знову кипіли бої. Загін інфантів заганяв варгів у вцілілий будинок. Ті відстрілювались у відповідь. Вулиці засівались новими смертями. Якщо інфантам вдасться, вони перетворять загін варгів на стейки з кров‘ю. Але поки варги тримались. Один з них зайнявся і марно сподівався збити полум’я з себе. Ось він впав, закотився за стіну будинку і зник з поля зору. Товариші полишили його. Можливо, воно й вірно, однаково йому не допомогти..

Про це не розкажуть в новинах. Триматимуть інформацію, доки в ній не буде необхідності. Еліос балансував на межі миру та кровопролиття. Бочка з порохом чекала сірника.