Любов міс мафіозі

18

Раптом Грейс сказав щось не зрозумілою мовою, схожою на шипіння змії. Таке я тільки у фільмах бачив.

- Зараз подіє. - задоволено сказав він. я підійшов до Жозефини й побачив, що її лице червоніє, полегшено видихнув.

- Ти справді вбила його друга? - спитав я у мафіозі, яка сиділа, склавши руки на грудях. Вона закотила очі й мугикнула.

- Нєа, я так не думаю. -відповів за неї брат. - Вчора вона з будинку не виходила. Мабуть лежить десь зв'язаний та й усе. Хіба, що йому так не пощастило, що Деймі відала його своїм друзям.

- Правильно думаєш. - погодилася шатенка. - Тіно хотів повеселитись, після тяжкого дня, випустити пару, ну от і хороша нагода.

- А тіло куди доправили? - зацікавлено спитав Морт.

- Додому. - хитро відповіла сестра.

- Що-о-о!? - вигукнув я.

І тут всі почали прокидатися.

- Чому я на підлозі? - видихнула Карен. - О Господи! Моя спідниця!

- Відчуття таке, наче проспав на сто років в перед. - позіхнув Чарлі та з хрускотом розімнувся.

- Те саме. - всміхнулась Ліза своєму брату.

- Як твої руки? - обережно поцікавився я у рудої.

- Ой знаєш,  було відчуття таке наче страшено заніміли, а потім так розболілися, що мені здалося, що вони от от відпадуть, або станеться щось жахливе, але зараз все гаразд. - прощебетала вона.

Почався урок, Форіс злобно зиркав на мене, а Грейс подеколи обертався до мене, щоб взяти у мене щось.

- Джуліане, а у тебе є олі-івець? - спитав він в чергове обертаючись до мене. Шатен втупився в кільце, що зранку подарувала мені шатенка. - Хто тобі це дав?

Я кивнув на мафіозі й побачив як здивувався Грейс.

- Ти ж .... жартуєш? - спитав він та взяв олівець.

- Ні, вона не хотіла носити й відала мені.  Сказала, що пасує до моєї цепки.

- Цепки значить. - мугикнув хлопець і обернувся назад. Я здивувався від такої відповіді. Я щось не так сказав? Чи не тим тоном мовив? Хоча після трюків з олівцем, той знову заусміхався.

Весь урок ми писали, в мене аж рука почала боліти, а у Морта ручка закінчилась. Ну ось, нарешті й кінець. Я полегшено видихнув й посунув ручку подалі від себе. Мої руки були пописані чорнилом, а на середньому та великому пальці, з'явилися почервонілі мозолі.

- Ну, що ходімо в кафетерію? - поплескав мене по плечу шатен. Від одного слова "кафетерія ", по шкірі посипались мурашки. Як не як, не любив я це місце.

- А може краще .... в якесь інше місце підемо? -запропонував я. Прошу, тільки не те злощасне місце.

- Та нє, я такий голодний, ходімо. - хапнув мене а руку Грейс. Останнє, що я побачив, перед тим як вийти з класу, це допитливий погляд мафіозі на мені.

Ми спустились сходами на низ, проминули великий годинник, якого цокотіння я так любив насолоджуватись. Погляди інших учнів з'являлися на мені та Морті. Як тільки бачили сина мафії, закривали собі рота та верещали. Дівчата витягали телефони й фотографували його. Скажу чесно, я не привик до такої уваги. До такої кількості компліментів та позирків.

- Та розслабся ти, чого так напружився? Я вчу тебе до світу багатих. - весело підморгнув мені Грейс. Я почав по-троху привикати до цього. Ми зайшли у величезну кафетерію. Тут пахло прекрасно.

- У тебе теж слинка потекла? - засміявся хлопець. - Хіба не треба тут щось спробувати?

Я тільки кивав. Але мій захват зник, як тільки я побачив хижі погляди учнів та друзів Люка, які уже були тут і мабуть усе знали.

- Ходімо. - я потягнув шатена до першого столика з їжею.

- М-м-м курячі лапки, бекон, о Боже це що сосиски в тісті? Всьо хочу! -жадібно гарикнув він. Я розсміявся й сказав.

- Все ж не зїсиш. - ми гуляли по кафетерії, розглядаючи їжу і беручи те, що хочемо. Я потайки ховався від злісних поглядів баскетболістів та інших учнів. Це була погана ідея сюди йти.

- І пампушок на завершення. - фінально мовив Морт й підійшов до вільного столика з двома крісельцями. Я сів  навпроти. - Я голодний, як вовк, чесно. - він узявся тлумити бульфу-фрі з нагенсами і я унаслідував його прикладу.

 Справді, їжа тут була дуже смачною. Я б ходив сюди кожен день, якби не мої кривдники. Під час обіду Грейс не замовкав, то розмовляв про "ідіотський прилад", що вибухнув, у нього, в дома або про вікна з яких, класно б було вилетіти. Я сміявся й дещо собі пригадував.

Раптом до нас підійшов якийсь хлопець з чорними, сонячними окулярами. Морт одразу набундючився і я прочитав по губах фразу, яку він хотів сказати. Вона була не надто культурною, але це було не важливо в цей момент.