Батько уважно оглянув зроблені записи, мружачись від погано світла у гаражі. Мама, мабуть, читала у своїй кімнаті, або поралась на кухні. Не варто їй нічого знати, тож ми закрились в гаражі, куди батько ніколи її не пускав.
- Це до дідька поганий план, — промовив він. — Давай ще раз. З самого початку.
***
О шостій ранку ми з Ігорем, сонні та мовчазні, отримували спорядження в мисливській казармі. Бронежилети, тактичні шоломи та рюкзаки. Інтендант, низький, огрядний дядько позіхав на ходу. Рідко він вставав так рано, але дзвінок інквізитора не ігнорував би ніхто. Мисливці формально не підпорядковуються розвідці, проте потрапити на допит могли всі. Але ніхто не хотів.
Тож ми спокійно та мовчки приймали усе запропоноване. Перевірили два автомати: АК Звіробій, розписались про видачу нам трьохсот патронів на чоловіка. Завантажили тижневий раціон в рюкзаки. Тижневий, це якщо їсти двічі на день. Не рахуючи сьогодні.
До третьої сірої можна дійти за один день. Це, якщо по прямій. Але по прямій не вийде.
***
- Бойові дії ведуться ось тут, тут, і ось тут. — батько показував пальцем на карту другої сірої. З цього боку фавел — вампіри, тож зранку у вас буде вікно, коли вони спатимуть забарикадовані. За три вулиці переважно працюють інфанти. З іншого боку фанатики Пророка. Нейтральна вулиця під перехресним вогнем. Наряд чи інквізитор поведе вас цією дорогою. У вас є спосіб в обхід по території Лос Камарадос, проте там іноді працює снайпер варгів.
- Значить вести доведеться мені.
- Сірі зони ти знаєш краще, тож сперечатись він не буде...
***
Інквізитору ми просто кивнули, замість віддати честь. Я офіційно не мисливець, а навіть якби і був — ми не підпорядковувались інквізиторам. Обійдеться.
Ігнацій в будь-який час доби виглядав однаково. Блідий, з пронизливими голубими очима, чорним волоссям, зачесаним набік. Гострі риси обличчя робили старече лице ще більш химерним. Але недооцінювати інквізиторів було зась. Одягнений в усе чорне, він не змінив навіть пальто. Наче збирався не на третю сіру, а полякати жителів З1.
Йшли мовчки. Ми з Ігорем попереду, він позаду. Не говорили. Чудовиська при вигляді інквізитора намагались зайвий раз не переходити нам дорогу. Їх боялись. Боялись сильніше яг, чи носферату. І не дарма.
Кивнув Наґу, але він лише нервово всміхнувся, вдавши, що зайнятий. Перевертні на ринку ощенились, при нашому наближенні. Оскільки я показував дорогу, завчасно вирішив обійти ринок боком, не проходячи наскрізь. Нехай довше, але починати бійню тут я не хотів.
- Спілкуєшся з багатьма чудовиськами там? — поцікавився інквізитор.
Я не відповів. Попереду долинали відгуки пострілів. Батько виявився правим: у снайперів було багато роботи. Між ринком та проходом на другу сіру, найманці з інфантів зробили блок-пост. Нас не затримували. Проблеми можуть чекати на виході з с2, проте до цього ще треба дожити.
***
- Значить пряма дорога для нас закрита, — уважно вдивлявся у карту.
- Для тебе точно. Тебе не люблять варги та Пророк.
Батько знову дістав цигарку. В гаражі вже стояла повноцінна димова завіса.
- Камарадоси не пропустять інквізитора. І плутонці теж. А Ігнацій не маскуватиметься. Гордий хрич, це його й згубить.
- То що нам робити?
***
- Підемо в обхід, — пояснив ситуацію Ігорю та Інквізитору. — Спробуємо уникнути можливих зіткнень.
Ігор не сперечався. Ігнацій глянув на фавели другої сірої. Поодинокі постріли, завивання та плач. Миром там і не пахло.
- Це розумно мисливцю, — врешті сказав інквізитор. — Не варто порушувати баланс.
- Не думаю, що три трупи вплинуть на баланс у тій бійні внизу, — хмикнув Ігор.
- Наші дії можуть трактуватись, як офіційна позиція зелених зон, — інквізитор жарту не оцінив.
На тому і вирішили. Більшу частину другої сірої ми подолаємо в обхід. Треба буде пройти між складами та іржавими контейнерами. Це займе більше часу, проте імовірність свисту куль над головами набагато менша.
***
- Це не найкращий вихід з ситуації й ти знаєш чому, — батько стряс попіл від цигарки на землю.
- Знаю. Але сподіватимусь, що нас пронесе.
***
Йшли повільно. Я пам'ятав, що в пустих складах можуть водитись ті чудовиська, котрим немає місця серед своїх. Є чудовиська, що не просто сліпо кидаються на тебе, але заманюють до себе в пастку, мов ті павуки. Хто міг бути саме там — знати не хотілось. Автомати напоготові, зняті з запобіжників. Тримали зброю дулами перед собою, готові щомиті вистрілити. Йшли поволі, уникаючи закритих просторів. Такий темп відверто дратував, проте поспіх міг стати смертельним. Ігнацій вже не йшов відсторонено. Він прикривав нас з тилу.
Кілька разів я давав команду зупинитись. Тоді ми або завмирали, або припадали до стін складів. Усі троє довго вслухались в те, що змусило нас зупинитись. Ми були готові прийняти бій, але потрібно було цього уникати. Так можна дійти на с3 без набоїв. І неповним числом.
Але все поки миналось само собою. Ми йшли далі. Праворуч від нас, далеко внизу, знову кипіли бої. Загін інфантів заганяв варгів у вцілілий будинок. Ті відстрілювались у відповідь. Вулиці засівались новими смертями. Якщо інфантам вдасться, вони перетворять загін варгів на стейки з кров‘ю. Але поки варги тримались. Один з них зайнявся і марно сподівався збити полум’я з себе. Ось він впав, закотився за стіну будинку і зник з поля зору. Товариші полишили його. Можливо, воно й вірно, однаково йому не допомогти..
Про це не розкажуть в новинах. Триматимуть інформацію, доки в ній не буде необхідності. Еліос балансував на межі миру та кровопролиття. Бочка з порохом чекала сірника.