- Прогнозовано, слова Артура я проігнорував.
- І тобі нічого за це не було?
- Компенсував це тренуванням Рейджа і біганням навшпиньки на всіх урочистих заходах, куди мер надсилав мені запрошення.
- Казали, що ти продався владі. Я не вірив.
- Дарма. Тільки ось я не продавався. Валерій залишив мене, як заставу і люфт для хрестового походу проти Арсена.
За натурні два місяці Валерій випустив ще п'ять відео. Розголос пішов такий, що мер брехав на кожному інтерв'ю, що вони не спонсорують варгів.
Люди постили на своїх сторінках у соцмережах карикатурні фото Арсена з надписом: вбивця.
- Грім казав, що назад повернулось близько десяти дезертирів, — повідомив Ігорю. — Четверо пішли вчитись на мисливців. А скільки так і не дістались до зелених зон...
Завдяки діям Пророка ескалація конфлікту призвела до втрат серед варгів, то ж кожний боєць був на вагу золота. Й Арсен губив своє золото. Валерій запустив інформаційний коктейль молотова, прямо в цистерну з бензином.
- Він втратив ресурси, фінансування, добровольців. Гадаю, ледь не кожна мама, чий син загинув на сірій зоні, писали особисто Арсену з вимогою зізнатись: від чиїх саме рук той помер. Контакти Арсена Валерій люб'язно залишав під кожним відео.
- Не ту людину пристрелив Арсен, – сумно всміхнувся Ігор. – А що з червоними зонами? Мали б підкидати лайна на вентилятор.
- Чудовиська раптом згадали, що у них є важливіші справи, ніж інформаційний потік бруду на варгів. Досить хитро: не дати прихильникам старого Арсена звинуватити Валерія у скомпрометованості.
Спочатку були спроби перетворити Арсена на героя, що не мав вибору. Але спроби провалились.
Хоч Валерій і не спілкувався зі мною, проте я захоплювався його здатності протистояти тим інформаційним помийкам. Одна людина перемогла цілий загін варгів. Помста вийшла більш вишукана, ніж можна було сподіватись. Тільки ось, як і буває з помстою — кінця їй немає.
Валерій пустився берега. Він не бачив, хто винен в смерті Гери, а хто ні.
- В мене є до тебе прохання, – глянув на Ігоря.
- Я знаю, яке. Здогадався вже.
***
Я передзвонив Валерію, як тільки вийшов від Ігоря. Звісно ж, слухавку він тоді не підняв. Але в епоху цифрових технологій, знайти його не становило проблеми.
Будь-яка тема завжди знайде своїх прихильників та противників. За чотири місяці прихильники знайшлись швидко. Сьогодні вони зібрались біля самого кордону. Хтось вже намалював на стіні портрет Гери. Там вона всміхалась. А очі дивились вгору на небо. Валерій намагався втримати скупу сльозу. Ми не знали, де її поховали та чи поховали взагалі. Не буде могили, куди можна принести квіти й поглянути на фото з чорною стрічкою. Але Гера буде тут, на мурі. І щось підказувало: Валерій зробить так, щоб її не забули.
Порівнявся з ним. Ми не дивились одне на одного.
- Ти наробив шуму, — тихо сказав йому.
- Це лише початок, — холодно відповів.
- Міг би й попередити про влаштування акції.
- А ти мене тоді попередив? Сказав, що нам не дадуть повернутись? Не попередив. То чого тепер дивуєшся?
- Я не хотів твоєї смерті...
- Ти це казав. Не повторюйся.
Валерій тримався зі мною прохолодно. Хоча, якщо подумати, прохолодно — ще м‘яко сказано. Ніби я не з кращим другом спілкувався, а з інквізитором.
- Я розумію, що ти злишся на мене...
- Не розумієш, — сказав Валерій. — Я не злюсь. Мені просто все одно.
- Он як...
- Її смерть так само на твоїх руках, як і на його, Оресте. Якби ти не драконив Арсена з Пророком, не знався з Цепешем...
- А ти ні при чому?! — прошипів йому. — Не ти був готовий знатись хоч з самим чортом, аби допомогти тоді мені? Тоді, перед сутичкою з перевертнем, хіба не ти домовлявся з Цепешем?
Валерій промовчав. Мені теж слід було замовкнути, але було пізно.
- Я зробив те, що мав зробити. Ми втратили Вавилона, Геру, Ігнація. Могли втратити Ігоря. Я знав процедуру. І я не хотів, щоб тоді помер ще й ти!
Прийшли ще люди, щоб покласти квіти під стіну. Мисливці на стіні не заважали. Василь Грім раптом вирішив заступитись за людей. Ввечері він дасть інтерв‘ю, мовляв, мисливцям самим потрібна зброя, немає чого варгів фінансувати. За чотири місяці від Арсена відхрестились усі. Натовп вимагав суду над ним, забувши все, чого він досяг. Валерій розумів, що почав. Він не протиставляв досягнення варгів злочинам. Він не згадував нічого, задавши лише одне запитання: чи можна виправдати смерть людини?
Сірі зони не потрапляли під жодну юрисдикцію. Жодні закони там не визнавались мешканцями сірих зон. Дивно, але люди та чудовиська там не хотіли належати до жодної з частин Еліоса. Їх влаштовувало беззаконня. Право сильного.
Валерій врахував це. Знав, що Арсена не можуть посадити за це на зелених зонах. Але садити й не було потрібно. Еліта боялась людей, котрі бунтували за першої ліпшої нагоди. Дві течії за та проти миру з чудовиськами боролись між собою. Жодна не стала на захист Арсена. Це стало сигналом припинити підтримку варгів. Без ресурсів, людей та зброї існування варгів опинилось під загрозою. Валерій не намагався забрати життя Арсена. Він нищив його дітище, справу всього його життя. І йому вдавалось.
- Оресте Лютий! – гукнули мене.
До нас наближався натовп. Блогери, журналісти — всім закортіло поставити мені кілька питань.
- На скільки добре ви знали Аліну Ненависть?
- Вона кілька разів рятувала мені життя. І не лише мені.
- Чи підтримали ви слова вашого партнера Валерія Книжника?
Ні, мабуть, ні. Арсен мені не подобався, але він відтягував на себе потенційну небезпеку для людей на сірих зонах. Але відповів інакше.
- Так, звісно ж підтримав! Ми з Валерієм маємо однакові погляди на цінність людського життя та розвиток каналу. Канал Стрімер не міг мовчати, знаючи про таку страшну річ!
Хоч Валерій більше не вважав мене другом, проте на публіку ми нашу сварку не виносили. Дружба перетворилась на рутинне відігравання ролі. Я знав, що багато блогерських сімей були щасливими лише на камеру. Заробляння грошей на підписниках було єдиним аргументом існування їх сімей. Але ніколи б не подумав, що це буде єдиним фактором збереження видимості нашої дружби.
- Чому тоді виступає пан Книжник?
- Це тонка річ, котра вимагає обережності. Валерій мозок нашого каналу, тож рішення було закономірно. Мені час йти!
- Оресте, завершальні слова для інтерв‘ю!
Валерія поряд не було. Мене обступив натовп з телефонами та камерами. Навіть помітив двох дронів. Почекав, коли всі навколо стихнуть.
- На каналі Стрімер ми завжди висвітлювали всі аспекти боротьби з чудовиськами. Ми завжди знищували загрозу для людей Нічого не змінилось. Просто чудовиська іноді мають людську подобу й вимагають інших методів боротьби.
- Гадаєте, вам вдасться?
- Правда завжди переможе. Всім дякую!
В останні слова я намагався вкласти стільки щирості, скільки міг. Може навіть вийшло. Та сам я в це не вірив.