- А ось потім сталась срака.
Ігор питально підняв одну брову.
- Валерій теж був, проте він не танцював, віддаючи перевагу спілкуванню з сусідами. Він уникав мого погляду і майже не пив. Гера не вивітрювалась з його голови. Він не міг її забути. Не міг і не хотів. Помста з'їдала його зсередини. Зі мною він не розмовляв і я навіть не помітив, коли він зник. А дарма...
***
Я знову спав. Знову прокинувся на ліжку біля тієї сусідки. Тихо піднявся. Невже приснилось? Знайшов поглядом свій револьвер. Він лежав там, де Лука його залишив. Значить, не сон.
Виходив обережно, щоб нікого не розбудити. Телефон був вимкнений. На вулиці сиро. Типовий ранок на першій зеленій...
Ввімкнув телефон. Прийшло кілька пропущених. Я не встиг переглянути, коли подзвонив Артур Гордий.
- Це дуже непрофесійно, Оресте, — почав він. — Я думав, що ми домовились...
- Про що мова?
- Я тобі про твій канал маю розповідати? Виправляй те, що наробив з Валерієм. Видаліть матеріал, доки не стало занадто пізно.
Він вибив, доки я не послав його під три чорти. Зайшов в інтернет. Сторінка каналу повільно завантажувалася. Що такого там могло бути, що помічник мера вшанував мене дзвінком з самого ранку?
- Доброго дня, дорогі підписники. Мене звуть Валерій і я оператор та один з засновників каналу Стрімер. Дякую, що ви з нами. Дякую за перегляди та вподобайки...
Говорив він спокійно, впевнено. Тим, хто його не знав, нічого не здалось дивним. Але я товаришував з ним з дитинства, тож мені він видався химерним.
- Як ви знаєте, ми з Орестом займаємось винищенням чудовиськ. На каналі ви можете знайти сюжети від потопця, до вибивання цілої банди шабашівців...
Його спокій був удаваним. Лице напружене, він насилу підбирав слова, але тримався.
- Нещодавно всі ви чули, що Орест переміг сирін, котра загрожувала всьому Еліосу. Проте є чудовиська, котрих ми не можемо знищити. Не можемо не тому, що їх не бере ні свинець, ні сталь.
- Тому що вони люди. Мій покійний брат захищав людей. Ми з Орестом захищаємо людей. Але ми не можемо захистити людей від самих людей.
В мене аж похололо всередині. Якщо він зараз видасть якийсь компромат на мера, чи інквізиторів — нам не дожити до вечора. Про всяк оглянувся, чи не стежить ніхто в чорній мантії за мною. Пусто. На вулиці нікого, крім мене та ранкового туману.
- Мова піде про людину, котру багато з вас вважає героєм. Я теж так вважав, зізнаюсь. Але гірка правда розкрилась занадто пізно. Мова піде про Арсена Гніва, лідера терористичного угрупування: варги.
***
- Ну, хоч не мера згадав, — сказав Ігор. — Це було дійсно неочікувано. По вас не прийшли?
- Двоє жовторотиків намагались, але я їх перехопив. Нічого складного. Більше спроб не було.
- Що ти з ними зробив? — пошепки запитав Ігор.
Я образився на нього. Він, мабуть згадав мою сутичку з тими п'ятьма сектантами на ринку.
- Відправив їх назад до Арсена з поясненням, що перша зелена не пробачить йому смерть свого. Він більше й не намагався. А ти що подумав?
- Та так і подумав, — почервонів Ігор. — Це ж очевидно.
***
- Доки ви ще не відписались від каналу, дозвольте пояснити. Багато хто з жителів Еліоса ставиться з повагою або хоча б без ненависті до варгів. Вони поклялись воювати за нашу безпеку. Тільки от воювати вони мали з чудовиськами, себто не людьми.
Валерій нагадував безумця, котрий намагається тримати себе в руках. Але, глянувши кількість вподобайок та коментарів під відео — таким він здавався лише мені.
- Кілька тижнів тому Арсен Гнів у мене на очах пристрелив снайпера варгів Аліну Ненависть. Ви могли бачити, що вона допомагала нам на третій сірій та ще раніше у битві з упирями. Більше не допоможе.
В кадрі з'явились фото Гери та короткі нарізки відео з нею. Валерій вдало підібрав музику. Людям сподобається.
- На жаль її більше немає з нами. І померла вона не в бою з нами, а від кулі власного командира. Ми з Орестом Лютим стали свідками цього. Всі матеріали та докази я особисто передав інквізиторам та мисливцям.
Ох і підніметься тепер буря! Колись, при першій зустрічі з Арсеном, ми намагались апелювати до нього схожими словами. Герой війни з чудовиськами не може собі дозволити вбивати людей. Ніхто не дізнається, — була тоді його відповідь. А тепер дізнались. Що ти скажеш на це?
***
- Валерій зміг навіть дістати відео страти Гери в одного з колишніх варгів, — розповідав, доки Ігор переглядав ролик на моєму телефоні. — І вставив уривки двох інтерв'ю мисливців, котрі з ним колись співпрацювали. Поняття не маю, де він їх знайшов.
- Невідомо, чи це справжні мисливці, — Ігор не зводив погляду з дисплея.
- Факти справжні. Валерій знав, що їх будуть перевіряти, як рідкісні допитливі підписники, так і журналісти. Тому в першому відео говорив лише правду.
***
- Я прошу вас, — наостанок сказав Валерій. — Дорогі жителі Еліоса, зрозуміти, що будь-які заслуги перед людьми не дають права вбивати своїх. Арсен Гнів має понести відповідальність за це. І звертаюсь до молодих людей, котрі хоч раз, але думали про вступ в ряди варгів. Чи вважаєте ви нормальним, якщо ваш власний командир пристрелить вас у приступі люті?
Відео обривалось, а це могло означати лише одне. Валерій не зупиниться.