Будні Сплячих Собак

Розділ 50.

Ілона безсило впала на нього. Геннадій відчував жар її тіла своїм. Кілька хвилин вони непорушно лежали, віддихувались. Тоді вона незграбно скотилась з нього.

Геннадій встав. Пішов у коридор. Дістав з кишені куртку цигарки. Повернувся в спальню і відчинив вікно. Лисиця тим часом зарилась під ковдру.

- В тебе є хтось? — запитав її.
- Тебе це зараз цікавить? — засміялась.

Гриб випустив дим у вікно. До цього у них з Лисицею були суто дружні відносини. Вона знала його дружину, бачила дітей. Гриб знав її чоловіка, котрий загинув на фронті в шістнадцятому. Вони іноді списувались. Не завжди з потреби. Це був той вид дружби, котрий Геннадій беріг. Ілона була для нього красивою, але не на стільки, щоб він дозволив собі перейти межі. До сьогодні.

- Я не знаю, чому запитав, — зізнався. — Просто стало цікаво.
- Гено, ми просто переспали. І може переспимо ще раз, якщо ти не відморозиш собі яйця на протязі.

Вона перша подала знаки уваги. Сама згодилась поїхати до нього. І кохались вони наче давно знайомі. Таку Ілону він ще не знав.

- Про що ви так довго говорили з Віктором? — запитав.
- Це особисте, — повернулась на бік. — До речі, як він?
- Ти ж з ним говорила...
- Мені сказав, що добре. Казав, що жахіття його майже не турбують. І пожалівся на Настю.
- Сам?
- Я запитала. Брюнетка постійно стріляла йому очима. А він вдавав, що не помічав...
- Я серйозно турбуюсь за його орієнтацію. Ти курити йдеш?
- Я кинула.
- Давно?
- Шість місяців тому.

Вона ж виходила з Віктором на перекур, — нагадав собі Гриб. Викинув недопалок у вікно. Глянув на неї.

- Ми цілувались, — підтвердила його здогад. — Якось само сталось.
- Він же на десять років молодший! — отетерів Гриб.

До Лисиці часто приставали чоловіки. Вона красива, струнка й дотепна. Але вона лише віджартовувалась фліртом. Гриб знав.

Пам'ятав, як сильно вона любила чоловіка. Може все ще любить.

- Це я молодша від тебе на десять років, — нагадала Ілона. — А він від мене молодший на шість. Зате можеш бути спокійним за орієнтацію своїх працівників.

Гриб повернувся до неї в ліжко. Вона лежала до нього спиною. Він хотів пригорнути її до себе, але передумав.

- Ревнуєш? — запитала.
- Ні, — відповів. — Я просто не розумію тебе. Не впізнаю зовсім.