Будні Сплячих Собак

Розділ 20.

Грудень ще не настав, проте його холод давався чути. Листопад в Івано-Франківську можна було оголошувати наймерзеннішим місяцем в році. Настя любила Івано-Франківськ. Маленький затишний та розбещений величезною кількістю всього у центрі. І головне без львівських туристів. Це, мабуть, вирішальний пункт. І у Львові завжди холодніше. Ще пункт.

Вона сиділа в кав'ярні на найкоротшій* вуличці міста. Її замовлення все ще несуть. Клієнта теж, все ще немає. Значить є час на себе.

(Мова йде про вулицю Труша, 65 метрів у довжину та всього 6 метрів у ширину).

Оглянула присутніх. Спробувала уявити себе на місці Віктора. Як би він оглядав усіх відвідувачів кав'ярні? Або Гриб, він же екссиловик. Чи змогли б вони вичислити хвіст?

Бо все, що могла вичислити Настя — це приховані погляди чоловіків. І неприховане роздратування їх половинок. Бо для жінок не існує достатньо прихованого погляду.

- Анастасія, вірно? — почула вона.

Ну ось тобі й вичислила хвіст, — розчаровано повернула голову. Чоловік в темно сірому пальто та з сумкою для ноутбука виглядав далеко за сорок. Залисини, гачкуватий ніс, рідке світле волосся. Його очі бігали по ній, щоб хоч якось підтвердити свій здогад.

З червоного на Насті в листопаді були хіба помада, нігті та намисто. Червоне пальто висіло на вішаку поруч. Улюблені червоні плаття вона зі скреготом зубами змушена була змінити на теплий білий светр та джинси, щоб не задубіти на кінець холодного листопада.

- Можливо, — всміхнулась чоловіку. — Якщо ви...
- Павло, — відрекомендувався той. — Ми домовлялись про зустріч.

Гриб не жартував і Настя ще довго потім зустрічалась з клієнтами.

- І щоб всміхалась мені, Настінько, замовникам! Красунечко моя, — з батьківською любов'ю говорив він. — Тільки без жартів своїх, бо клієнтів розлякаєш!

Ось Настя і витрачала весь свій час на здибанки з клієнтами. Написання нових програм переносилось на вечір. Проте й то було не критично. За весь час нічого цікавого не було. Переважно це зламані листування, компромат на колег по роботі, і вся інформація про дівчину, у котру закохався замовник.

А сам запитати у неї не додумався?! — ледь не заволала тоді Настя.

Взагалі, осінь виявилась якоюсь спокійною, що аж бісило. Терористи зі Світла сиділи тихо, як миші. Поліцаї з cert.ua тихо мирно закривали невеликі точки майнингу та фінансовані Росією ботоферми, аби ті більше не зривали кампанію по вакцинації населення*. Арсен Сіренко після домашнього арешту вирішив не зв'язуватись з ні з Росією, ні з терористами (що, в принципі, тотожні поняття) і тихенько постачав ботів під пости в соцмережах конкуруючих політиків. Ніхто нікому не загрожував.