Будні Сплячих Собак

Розділ 33.

Дуже іронічно, що одеський бізнесмен хотів забудувати парк перемоги. Він би закрив собі чудовий кабінет з вікна свого офісу. Ось і зараз Прокопів виходив з нього в супроводі двох охоронців. Для одеських бізнесменів це вже було неписаним правилом. Що більше в тебе охорони, то більше законів ти порушив.

- Хтось з вас знає, куди він зараз поїде? — запитав Геннадій.

Їхня четвірка сиділа в авто. Гриб з Максом на передньому сидінні, Юрій та Софія позаду.

- Нам слідкувати за ним? — не розумів Юра.
- Може він поїхав домовлятись з тітушками стосовно ціни за ваші голови? — Гриб глянув на нього в дзеркало.
- Або по нашу подругу, — сказала Софія.
- То ми їдемо за ним?
- Не зовсім. Хтось вміє керувати коптером?
- Я вмію, — сказав Макс.
- Тоді діставай з багажника сумку. Але вважай, бо коптер коштує грошей. Юрій, підеш з ним.
- А мені, що робити? — запитала Софія.
- Ти зі мною. Потрібна твоя допомога.

План був простим. Доки Макс стежитиме за допомогою коптера, Геннадій зайде всередину і запустить в мережу вірус, котрий передав хакер на прізвисько Снікерс. Софія повинна була відволікати охоронця, щоб Гриб зайшов без перешкод.

Офіс центр розташовувався на четвертому поверсі. Перші три займав торгово-розважальний центр. Туди можна було дістатись на ліфті та через пожежний вихід. Геннадій та Софія зайшли всередину. Навіть не зважаючи на пандемію людей було катма. Носіння масок зіграло їм на руку. На першому поверсі були ювелірні магазини та магазини з технікою. По центрі стояли стенди з автомобілями. Деякі люди затримували погляди на них, але правда була такою, що дозволити їх собі можуть лише одиниці. Та й ті швидше заберуть аналоги цих автомобілів при розвантаженні суден в одеському порту.

- Заговори охорону, а я зайду через інший вхід.

Вони пішли до ліфта.

- Чому саме я? — запитала Софія.
- Не зрозумів.
- Чому не Юра чи Макс?
- Твій хлопець потрібний, щоб прикрити Макса.
- Він мені не хлопець! Ми товаришуємо просто.
- Ну, то ваші питання. Ти дівчина і охорона, навіть впізнавши тебе, не буде лупцювати прямо там.
- Це не дуже заспокоює.

Гриб знизав плечима. Його мало хвилювала доля Софії. Його син у небезпеці, головне витягнути його.

- Впевнений, тебе виведуть геть і все, — сказав.

Ліфт зупинився на першому поверсі. Вони пропустили кількох панянок, котрі зі сміхом та телефонами в руках вивалились з ліфта. Геннадій провів їх поглядом та зайшов у ліфт. Сорок з гаком років, а тягнуло, як в шістнадцять. Двері зачинились.