Будні Сплячих Собак

Розділ 46.

2022-ий.

До цього Анастасія жодного разу в житті не бачила Лисицю. Вона лише чула про міфічну рятівницю Геннадія та Віктора. Їм рідко, але іноді перепадало під час проникнення до інших хакерів. Знала, що вони дзвонили їй, а та скидала контакти та адресу найближчого до них лікаря.

Законодавство України зобов'язує працівників лікарень повідомляти поліцію про всі випадки побоїв, ножових чи вогнепальних поранень. Фелікс, звісно ж, витягував їх з різних ситуацій, проте зайва увага від правоохоронних органів завжди погано для бізнесу. Ще й такого.

Лисиця, з іншого боку, пропонувала їм допомогу лікарів зі збереженням анонімності. А Гриб вже потім розраховувався. Про неї згадували рідко. Не так рідко, як би хотілось Насті, бо згадували завжди з теплом та любов'ю. Ніби то їхній ангел охоронець та оберіг від смерті. Це Настю бісило.

- То ти ревнуєш? — запитав Ігор.

Їй завжди щастило на красивих чоловіків. А Ігор ще й закінчував магістратуру за спеціальністю психологія. Високий брюнет з карими очима, плавець. Йому пасувала щетина. Біла футболка, чорна куртка. Сидів розслаблено. Те, що він був молодшим на кілька років Настю не бентежило. Вона сама могла зійти за студентку. Її хвилювало, що майбутній психолог розпитуватиме про її любов до червоного. Але вона знала, як направити його думки в інше русло. Не вперше...

- З чого раптом? — здивувалась вона.

Вони сиділи в кав'ярні й навпроти львівського оперного театру. Початок лютого був досить теплим, тож вибрали столик на вулиці. В ресторані на літньому майданчику натягнули навіс, щоб на гостей не дуло вітром. За розмовою Насті прийшло повідомлення, що вона сьогодні вільна. До них в гості приїхала Лисиця, тож в їхньому офісі зараз розпивається алкоголь, дбайливо збережний для клієнтів. Ігор якось дивно вмів завойовувати довіру, тож Настя прохопилась про приїзд жінки, котру вона жодного разу не бачила, але вже недолюблювала.

- Ти розповідала, що працюєш в чоловічій компанії, — Ігор дістав айкоз. — Значить уваги тобі не бракує...
- Якщо ти про якісь знаки уваги, то ні. Їх немає. В нас з цим суворо...
- І тебе нервує, що їй знаки уваги демонструють? — продовжив Ігор.
- Ні! Хоча таки нервує. Не сильно, але нервує.
- Ми на побачені, а не на сеансі, — всміхнувся хлопець. — Можемо змінити тему...