Будні Сплячих Собак

Розділ 5.

Романтичну атмосферу перервав дзвінок. Геннадію довелось відпустити руку своєї молодої супутниці, котра не відводила від нього зелених очей. Іноді вона гралась пасмом каштанового волосся, хитро надуваючи губи в усмішці...

- Алло, Гриб! Це Сія.
- Сія, в тебе ж вихідний...
- Потрібна допомога!

Геннадій піднявся з-за столика, приклавши палець до губ. Це по роботі, беззвучно видав їй.

Ех, Настя, таку атмосферу перервала!

- В тебе неприємності?
- Ні, пропала моя сусідка...
- І тому ти мені дзвониш і відриваєш від важливих справ?
- Гриб...
- Ти що, соціальний працівник? Зникла, то зникла. Нехай органи розбираються!
- Та послухай ти!
- Все! Досить, трясця! – закипів Гриб. – Ми робимо свою роботу й не ліземо в справи правоохоронців! Не перенось проблеми своїх сусідів у робочу діяльність! Ми все ще на гачку, тож давай не робити дурниць!

Скинув слухавку. Повернувся за столик.

- Щось серйозне? – поцікавилась його супутниця.
- Ні, все в порядку, – збрехав Геннадій. – Дав позавуш працівниці, щоб не робила самодіяльності.
- А вона послухає?
- Звісно.

Хоча він мав сумніви щодо цього. Великі сумніви.

***
Віктор не одразу відчинив двері. Він може б і не відчинив взагалі, але стукали наполегливо.

- Відчиняй! – крикнула Анастасія. – Я знаю, що ти там!

Про всяк, Віктор прихопив пістолет, але заховав його ззаду за пояс. Незвична поведінка для Сплячих Собак ось так приходити в гості. Гриб справедливо визначив: життя поза роботою – харам. Себто недоторкане. Але Настя чхати хотіла на правила.

- Чого тобі? – повільно відчинив двері.

Сусід позаду окинув голодним поглядом красуню в червоному платті й схвально підморгнув Віктору, показавши великий палець.

- Потрібна твоя допомога, – Настя безцеремонно протиснулась повз нього. – Та дай пройти, трясця!

Віктор закрив за нею двері, ще раз оглянувши сходову.

Настя швидко і з інтересом окинула оком житло польового оперативника сплячих собак. Стара однокімнатна квартира зі старими меблями, пост совковий пережиток. На вузькій кухні білий новий холодильник, стіл з двома табуретками, раковина з нержавійки та коричнева плита зі сковорідкою на ній. Як не дивно, було відносно чисто, особливо для такого антисоціального елемента. Вона чекала побачити тут всюди консерви з залишками їжі, розкидані пляшки, а то й джгут, ложку та запальничку зі шприцом для внутрішньовенних ін'єкцій. Нічого не було. Хоча й не дивно, Віктор хіба ночує тут.

Настя безцеремонно пройшла на кухню і сіла на табуретку.

- Не вистачає жіночої руки, – дістала цигарку й запальничку.

Закурила. Віктор мовчки поставив їй чашку як попільничку. Поклав перед нею пістолет, витягнув з нього магазин і дістав патрон з патронника.

Анастасія ледь не подавилась димом, але взяла себе в руки. Де Гриб знайшов цього параноїка?

- Баби тобі треба, – нервово всміхнулась Сія.

Ясно чому будь-яка польова робота дістається йому. Її налякав лише один вигляд зброї.

- Чим зобов'язаний? – Віктор сів навпроти неї.
- Мені більше немає до кого звернутись по допомогу. Так, тому я прийшла особисто!

Випустила дим з вуст. Чомусь вона не змогла пройти повз. Не змогла залишити зникнення дванадцятирічної Марти комусь. Розмова з дільничим переконала її, що шукати нікого не будуть. Вона благатиме Віктора, якщо треба...

Але Віктор, котрого в мережі знали, як Тост, мовчки кивнув і покликав її за собою.