Будні Сплячих Собак

Розділ 21.

Ближче до вечора та чотири чашки лате з трьома лимонними тістечками, переказ пройшов на офшорний рахунок, а з нього вже на payoneer*. Вибір був у криптовалюті чи на офшорний рахунок, проте від першого варіанту Павло відмовився. З криптовалютою для нього було багато проблем. І правоохоронні органи з настанням пандемії ковіду крипту полюбили, як ніхто. Тому через на рахунок. Звідти Павло вже виведе валюту на свої банківські картки. Гриб підтвердив: їхні відсотки прийшли вчасно. Павло залишив гроші за дві чашки чаю і потягнувся до пальта.

(*Payoneer — міжнародна платіжна система, котра дозволяє отримувати кошти з банків по всьому світу. Станом на момент написання українська податкова не отримує відомостей про відкриття таких рахунків громадянами України. Тобто, поки гроші там, податкова їх не бачить)

- Це все, — видала Настя. — Не загубіть картку. І не світіть по банкоматах, бо буде сильна комісія. Просто перекажіть мілкими сумами на картку дружини. Бажано до чотирьох тисяч. У вас є ще питання?
- Ні, я на нервувався за сьогодні. Чи можна до вас звернутись знову, якщо потрібна буде допомога з чимось?
- Звісно, — збрехала Настя. — Раді будемо знову співпрацювати.
- Буде знижка для постійних клієнтів?
- У нас всі постійні клієнти, — Настя поглянула в телефон.

Віктор все ще був на вулиці та спостерігав за ситуацією. Все було чисто. Дивний час. За ними ніхто не слідкував, не намагався перехопити їхні дані, не обікрасти чи зламати...

До тебе хтось наближається!

Повідомлення пройшло від Віктора. Це не вперше за її життя, але страшно від цього менше не ставало. Вперше таке сталось, коли вона лише почала з ними працювати. Тоді Київ зустрів їх конкурентною командою хакерів. Сія прямо там навчилась на ходу видаляти записи з камер спостереження під тріск стільців та посуди. На щастя ті були не рівня Тосту з Грибом, але з того часу багато що змінилось.

Зараз айті компанія могла спокійно заплатити кваліфікованим спеціалістам, щоб ті не допустили крадіжки даних. Тобто сюди могли прийти кілька амбалів з кастетами та шокерами, котрі могли назватись службою безпеки якоїсь великої компанії. Враховуючи суми, котрі крутились в it компаніях, інформація Павла могла принести важкі збитки.

Сія озирнулась. Павло давно покинув кав'ярню і зник у провулку. Ним займуться потім. Спочатку підключаться до камер спостереження і відслідкують весь його маршрут. Той міг піти або на центральну вулицю, або в бік міської ратуші. Камери були і там, і там. Але то не горить. Спочатку Віктор забере її.

Знищуй флешку!

Ще одне повідомлення. Але Настя не поспішала його виконувати. Вона бачила, того хто наближався. Точніше: ту, котра наближалась.

- Мартиненко?! Ти?!

В університеті Вікторія Бойчук вдягалась скромніше й дешевше. Вона знала тонку лінію між пафосом та несмаком. Тепер ця лінія розмита. Біле нарощене волосся нагадувало випалене чи вимите в перекисі водню. Шкіра з природним загаром зате неприродно великими губами. Груди в універі теж були менші. Тепер четвертий розмір перетворював її на прообраз матері героїні, в котрої шестеро пригрудних дітей чекали на зовні. Або на порноакторку категорії  мілф, судячи з вигляду, хоча вони з Настею були ровесницями. Сіра шуба без рукавів зате на зап'ястках браслети Пандори. Вікторія одразу ж зблиснула білими зубами.

- Настя! Та тебе не впізнати!

От кого не чекала тут побачити, то це її. Вони обійнялись, поцілувались, видаючи стандартний жіночий писк від радісної зустрічі.

- Вікторія, це ж ти? — Настя потягнула її за руку і всадила за столик. — Що ти тут робиш?
- Та я тебе те саме зібралась запитати, — захихотіла Віка. — Оце так зустріч!

В кав'ярню влетів Віктор. Очі горіли від люті. Настя знала цей погляд. Востаннє це закінчилось бійкою на квартирі в Арсенових хакерів.

- Вікторе! — Настя помахала йому рукою. — Дозволь познайомити тебе з Вікою, моєю університетською подругою.
- В тебе є подруги? — чи здивовано, чи з недовірою запитав Тост.
- Вікусю, це Віктор, мій співробітник, — натягнуто всміхнулась Настя.

Якби Вікторія підійшла на кілька хвилин раніше — її робота накрилась би мідним тазом. Вони чекали тут кіберполіцію, розгніваних роботодавців Павла, самого Арсена Сіренка чи Олександра Скрипаля, довірене обличчя терористів з організації Світло.

Але точно не чекали колишню одногрупницю Анастасії. Яка ледь не зіпсувала їм усе, якби прийшла трішки раніше.

- А де ти працюєш? — поцікавилась білявка.
- В одній комп'ютерній компанії. Невеличкій.

Віка зміряла Тоста поглядом і без слів зробила висновки, що той їй не рівня і не пара. Настя цей погляд бачила ще з першого дня їхнього знайомства. Самого Тоста це не хвилювало від слова зовсім. Це Сія теж знала. Він питально поглянув на Настю, але та мовчки підтвердила свої слова. Віктор знизав плечима і пішов до виходу.

- У тебе співробітники такі хами? — запитала Вікторія.
- Тільки цей, — Настя провела його поглядом.
- А що він хотів?
- Імовірно щось по роботі, але втратив дар мови, коли побачив тебе. Дорогенька, ти чудово виглядаєш! Розказуй, як ти?!