Будні Сплячих Собак

Розділ 41.

Макс більше не сперечався. Він тепер їхав спокійно. Всю дорогу мовчав.

- Десь поблизу буде їхня машина, — говорив Геннадій. — Ті два бики діяли на замовлення. Не думаю, що Лопата знав їх особисто. Швидше за все посередник сидів десь в машині неподалік та спостерігав. А може з ним сидів ще один, про всяк...
- Про всяк? — перепитав Макс.
- Теоретично ти міг і відбитись від них. Або втекти. Ось тут і знадобилась би підмога.
- Але чому ніхто тоді не поспішав на допомогу? — не розумів Макс.
- Бо вийшов не ти.
- Тоді чому вони не їдуть за нами?
- А хто тобі сказав, що не їдуть?

Макс повернувся, намагаючись зрозуміти, чи їх переслідують. Кілька автівок плентались за ними. Але як дізнатись, яка стежить саме за ними...

- Так ти не побачиш нічого, — пояснив Гриб. — Можеш навіть не вертіти головою.
- Але якщо ти знав, що за подвір'ям стежать, то навіщо тоді взагалі виходив з машини?

Хороше запитання, на котре Геннадій не мав відповіді. Іноді траплялось, що весь задум вигадувався виключно на інтуїції. Цього разу ніякого задуму не було, лише скривдити тих, хто зібрався скривдити його сина. Про інших він не подумав. Дуже організатори або довірені люди організаторів сидять в машині десь неподалік. Хоча б для того, щоб наймані тітушки не сказали, що робота зроблена, коли вона не зроблена.

Повернув на дорогу до Приморського району.

- Ми ж вже були тут сьогодні, — видав Макс.
- Знаю. Ми йдемо в центр.
- Змішаємось з натовпом? Третя ночі, холодна погода! Не занадто пізно? Одеса трохи змінилась з часу, коли ти тут жив.

І дійсно. Геннадій увів: цілодобові заклади Одеса. Погортав. Вибрав один з них.

- Я колись водив сюди твою маму. Там все ще смачно готують?
- Я не любитель на стільки дорогих закладів. Там за дві вулиці шаурму хорошу продають...
- Можеш собі замовити. Ти змішаєшся з натовпом і відірвешся від того, хто піде за тобою. Далі візьмеш таксі до готелю, куди я відвіз Юру та Софію.
- А ти?
- Мені дещо потрібно зробити.

Зупинився, знайшовши одне з небагатьох паркомісць. Машин було вдосталь.

- Чому ми просто не можемо туди поїхати? Не стануть ті двоє ломитись за нами. А зранку у них будуть інші проблеми.
- Це не остання незаконна забудова в місті. І не останній твій мітинг, я гадаю. Як і спроба нападу на тебе.

Макс пильно глянув йому в очі. Він здогадувався про щось, але не сказав нічого. Вони потиснули руки І одночасно вийшли з машини. Максим зайшов пішов вулицями, до вказаного Грибом ресторану. Один з найстаріших закладів Одеси. Власників він знав, ще з часів роботи в поліції. Вони пишались давньою історією ресторану. І мали службовий вихід. Макс, якщо не дурень, скористається ним, перейде на іншу вулицю і сяде в найближче таксі.

Гриб залишився стояти біля машини. Він не прогадав. За ними їхала біла мазда. Номера одеські. Машина зупинилась прямо на дорозі, перекриваючи Ненадію виїзд.

Гриб помахав їм рукою і теж зайшов усередину.

***

Настя вже змивала макіяж, коли подзвонив Гриб.

- У вас там все нормально? — пошепки запитала Настя.
- Цілком. Скидаю тобі пароль до мережі та всі айпі адреси, котрі щойно витягнув. Підключайся до камер.

Одна з особливостей програмного забезпечення на телефонах — збирати всюди доступну інформацію. Гриб лише підключився до вайфаю, а телефон надсилав ще з десяток запитів, витягуючи всю можливу інформацію про роутер. Настя миттю кинулась до ноутбука. Розблокувала його. Відкрила браузер, ввела все, що скинув Гриб. Камера спостереження знімала Геннадія зі спини. Він сидів у напівтемній атмосфері та робив замовлення. На столі запалено свічку. Офіціантка щось записувала, а тоді відійшла.

- Бачиш мене? — запитав Гриб.
- Бачу. Прокинувся апетит о третій ночі?
- І це теж. Збережи все з моменту, коли до мене підійде хтось...

Він не договорив, як навпроти нього сів худий чоловік середнього зросту.

- Пішов запис, — відзвітувала Сія.

***

- Пане Геннадію, давно до нас не заходили, — привіталась адміністраторка.

Молода, білявка, всіма методами намагалась перебороти сонливість. Але правило закладу працювати 24/7 ніяк цьому не сприяло. Напівтемна атмосфера легка музика. Відвідувачів було мало. За столиками, там де вони сиділи, горіли свічки. Гриб поглядом вибрав один зі столиків на двох.

- Зараз сюди прийдуть мої бізнес-партнери, — збрехав він. — Я б хотів, щоб нас не турбували...

Обережно поклав купюру на барну стійку. Адміністраторка плавно та треновано накрила її меню. Щось підказувало, коли на самоті він сидіти не буде...