Будні Сплячих Собак

Розділ 39.

В готелі він зняв три кімнати. Одну для Софії, інші для себе і хлопців. Але Макс був невблаганним. Він хотів додому.

- Більшість активістів стають жертвами по дорозі додому, — плювався Геннадій.
- Може досить? — стомлено відповів Макс. — Там нікого немає. Навіщо я здався їм? Софія та Юра старші. І вони в безпеці.
- Чорт забирай, Макс! Навіщо ти тоді взагалі дзвонив?! Щоб зараз пхати голову в петлю?!

Макс відкинув голову. Заплющив очі.

- Я пхаю голову в петлю, як ти висловився, бо хочу жити в нормальній країні. Я хочу, щоб моя мама та сестра теж жили в нормальній країні. І я хочу їх бачити. У мене немає твоєї витримки та терпіння, батьку. Тому вези мене додому! Або не хочеш, то не вези. Доїду в таксі...

Гриб мовчки завів машину.

***

Настя пішла, коли пересвідчилась, що Віка в стані закрити двері. Про всяк поставила їй на тумбочку пляшку води й пластинку знеболювальних. Завтра в неї буде поганий день. Спустилась ліфтом. Вино трохи стало розбирати її. Голова все ще твереза, а ноги відмовились ходити. На вулиці сніжило. У світлі ліхтарів політ сніжинок нагадував танець. Кілька впало їй на щоки. Глянула на небо.

- Ну й день! — прошепотіла до себе.

Попри все вона почувалась радісно. Кіберкопи вже відстежують замовників. Невдала спроба конкурентів викрасти дані стала цьому каталізатором та водночас прикриттям. Та й працювати на росіян Настя не хотіла. Не під час війни. Це неправильно — вирішила тоді вона. Так думали Тост та Гриб. Це радувало. Значить в них більше спільного, ніж просто любов до крадіжки даних.

Віктор чекав на вулиці. Він оперся на капот. Настя поволі підійшла до нього. Чомусь захотіла зробити це граціозно, але сніг та ожеледиця цьому не сприяла. Дістала цигарку. Простягнула Віктору пачку, але той відмовився. Вона придивилась.

Вилиця розбита, ніс дивно набряк. Губа тріснута. Під очима мішки. Тост горбився. Можливо від холоду, можливо від втоми. Мабуть, її вечір був не найбільш напруженим з них трьох...

- Ну й вигляд, — не змогла промовчати.

Віктор лише мугикнув. Небезпека минула, постійне мовчання знову починалось.

Віктор сів на пасажирське сидіння. Защепив пасок безпеки. Оперся головою на вікно. Настя не стала запитувати. Сіла на місце водія.