Будні Сплячих Собак

Частина перша. Кінець дитинства. Розділ 1.

Перше, про що подумала Анастасія: Шефу час найняти в офіс секретарку. Бо задовбав! Осіння злива за вікном відривала її від зосередження на роботі. Але не так, як клієнт.

Мар'ян Ісаков, тридцяти п'яти річний, лисуватий чоловік в окулярах та з великими жалісливими очима, що міг з таким лицем прохати милостиню під церквою. Але Мар'ян заробляв. І заробляв непогано. Недолуго одягнутий в дорогий одяг. Виглядало наче вдягли вішак. Низький жирний вішак з любов'ю до потовиділення. Він заламував пальці на руках, бідкаючись на свою колишню.

- Мама мала рацію, щодо неї, — вів свій монолог. — Я то наївний вірив їй. Радів, як мале дитятко. Така красуня звернула на мене увагу...

Анастасія ледь стрималась, щоб не закотити при ньому очі. Чому їй дістається ця частина роботи?! Бо ти, жінка, Анастасіє, сказав би Гриб. Красива до холери, а фірма має мати гарне лице. Характер в тебе противний, це так. Але між тобою і Віктором...

- І казала мені, що любить мене за доброту мою, — продовжував Мар'ян. — І нічого страшного, що я в тридцять два не був одруженим...
- Тридцять п'ять, — виправила Анастасія, змушуючи того почервоніти. — Вам тридцять п'ять. І ви були одружені. Три місяці.

А Гриб таки правий, зловила себе на думці. Дійсно ж паскудний характер. Ну хто за язик тягнув...

- Вибачте, — Мар'ян дістав хустку і витер спітніле чоло.

Пухкі пальці, незграбні руки. Та тут хіба дійсно за доброту любити, — Анастасія про всяк вкусилась за язик, щоб не бовкнути вголос.

- Брехливі жінки мені попадались, — визнав Мар'ян. — Не щастить мені.
- Так, ми іноді такі, — погодилась Сія. — Назвіть суму, яку вона у вас вкрала.
- Вісімдесят п'ять тисяч гривень, — відповів після деякого вагання.
- Скільки днів минуло?
- Два. Ні, три!
- Ви розумієте, що вона могла і потратити ті гроші?
- Вісімдесят тисяч за три дні?! — очманів Мар'ян.
- А ви таки погано знаєте жінок.

Він спітнів ще більше.

- Гаразд, — зжалилась Анастасія. — Такса консультації стандартна. 15% від повернутого. Якщо влаштовує, ставте підпис ось тут. І ось тут.
- 15% від вісімдесяти тисяч, це буде...
- Дванадцять тисяч. З половиною. Але навряд чи це ще вісімдесят. Хтозна, може доки ми тут розмовляємо, ваша екскохана тратить видурені у вас гроші.