Будні Сплячих Собак

Розділ 43.

До готелю він дістався через пів години. Знав, що ніхто не стежить за ним. Ніхто не робитиме цього просто так. Його співрозмовник в ресторані не дурень. Він забере собі всі гроші, котрі мав заплатити за побиття Макса. Він не розумів активістів та небайдужих громадян. Для нього їхня ідейність була чимось на кшталт розумового відхилення. Певний час Геннадій теж так думав. Доки син не попросив про допомогу. І доки Настя вирішила не працювати з росією. Хоч Гриб і втратив гроші, але точно не сердився.

- Якщо закривати очі на суспільство, в якому живеш — ризикуєш жити серед лайна.
- Перепрошую? — запитала адміністраторка в холі.

Він і не помітив, як пройшов у хол. Піднявся по колись білих сходах, мружачись від яскравого світла.

- То я до себе, — всміхнувся Гриб. — Ключ, будь ласка. І скажіть, чи дістався сюди мій син. Його звати Макс, високий, чорнявий...
- Приїхав перед вами,  — відповіла йому. — Схожий на вас.
- То й добре. Бо ця молодь...
- Розумію, — простягнула йому ключ. — Надобраніч.

***
Коли Віктор нарешті розплющив очі, Настя вже сиділа на ліжку в халаті та з рушником на голові. В руці тримала пульт і швидко перемикала канали. Віктор протер очі, нічого не розуміючи.

- Триста каналів, а дивитись немає чого, — бурчала сама до себе.

Віктор не відповів. Тіло було наче не його. Ноги та спина важкі. Долоні боліли від мозолів, зароблених вчора.

- Знайшла! — радісно сказала Настя.
- Інтернет тобі для чого? — запитав Тост.
- Цссс!

Канал новин з захопленням розповідав про спробу пограбування івано-франківського відділення Datasupport. Для спокійного містечка, це був справжній резонанс.

Молодий високий журналіст поводився, наче відомий розслідувач таємниць і ставив такі запитання, наче ось-ось випливе світова змова. Коп справляв враження, ніби щойно протверезів чи прокинувся і відповідав мляво та обережно. Знав, що бовкне зайвого і прилетить по шапці. Настя швидко знайшла новину в соцмережах.

Фейсбук ряснів від різних коментарів. Настя іноді читала в голос. Віктор, щоб не чути її, пішов на кухню. Увімкнув чайник. Але від Насті було не сховатись.

- Що це твориться? Це все ваш інтернет винен! — читала, іноді кумедно гигикаючи. — Просто хакери недоумки попались. Нормальні б не наробили такого шуму! Та то не хакери. Навіщо їм лізти туди? Здалеку б зламали їх. Це все російські спецслужби. А диванні експерти таки розбираються.