Розділ 34.

9 1 0
                                    

- Алло, Гриб, якого дідька?! — Настя випалила, як тільки той підняв слухавку.
- І тобі доброї ночі, Сія, — з задишкою в голосі відповів той.
- То ми тепер на росіян працюємо?

Анастасія повернула голову. Віка її не чула. Занадто сильно накинулась на спиртне.

- З якої це радості?
- З такої, що Віктор зараз краде державне замовлення. Протокол шифрування для розвідників. Наших, трясця, розвідників!

Мовчанка. Настя чула лише важке дихання.

- Ясно, чому вони так багато платили. Згортай операцію. Хай Тост забирається звідти. Ти точно впевнена, що то росіяни?
- Впевнена.

Вона таки знайшла, де не додивився Гриб. Точніше, думала, що знайшла. За роки роботи, Геннадій не раз доручав їй збирати дані про клієнтів, тож вона трохи набила руку. Гриб не знав, що Аарон підставна особа і перевіряв його на наявність правдивої інформації. Настя вже знала, через дані, котрі діставав Віктор. Тож дивилась вона вже конкретніше. І додивилась через дурницю.

Соцмережі. Точніше список вподобаних сторінок у фейсбуці. Всі ультра праві течії*, підписка на фанатські групи президента Росії. Навіщо шведу російський контент? Ну як можна, так по дурному спалитись? Гриб перевіряв його на предмет громадянства, робочі сторінки, бази даних Інтерполу. І недогледів елементарного.

(*В країнах європи ультраправі течії переважно фінансуються російською федерацією).

- Якщо впевнена, — сказав Гриб. — То скасовуємо замовлення.
- У вас прокинувся патріот?
- Як сказала сьогодні одна мудра людина: ми не можемо дозволити своїми вчинками, чи бездіяльністю втратити країну!
- Передайте цій мудрій особі, що вона гарно на вас впливає.
- Передай Віктору мої вибачення, що втягнув його в це лайно.
- Пере... Ох, трясця! Геннадію, а ще хтось знав про Datasupport і державне замовлення?
- Не знаю, чому ти питаєш?

Світло вимкнулось, зображення з камер пропало. Настя сподівалась, що там на такий випадок десь стоїть резервний генератор. Сія знала, що це було не просто так. Перехопила управління коптером.

Миттю спустила його вниз. Їй було наплювати, чи хтось побачить маленький летючий апарат. Навпроти офіс центру припаркувався сірий мікроавтобус. Настя зависла над ним.

- Настя, що там?

З мікроавтобуса вийшло четверо чоловіків у чорному одязі. Облич було не видно. Але були номера машини.

Будні Сплячих СобакWhere stories live. Discover now