Будні Сплячих Собак

Розділ 48.

За вікном стемніло. Настя напилась першою. Лисиця з Грибом багато сперечались, потім сміялись. Віктор не пив. Він сидів у кріслі та слухав. Іноді Лисиця підморгувала йому (що бісило Настю), проте Тост лише зніяковіло всміхався.

Подумки вона вже готувала резюме на іншу роботу. Один раз Тост вийшов з Ілоною покурити. Дивно, враховуючи, що Віктор майже ніколи не палить. Настя провела їх поглядом.

- Ти чого така кисла? — запитав Геннадій.

Якби Настя не була п'яна, вона б щось вигадала. Але...

- Мені ви квіти не дарували, — глянула на нього.
- То Віктора ідея. Я сам не додумався, — засміявся Гриб, але замовк.
- Ви зробили ще гірше.
- Он воно як? — здивувався той. — І давно?
- Що давно?
- Давно тебе хвилюють рішення твого співробітника?
- Вам точну дату сказати?
- Ти навіть п'яна гостра на язик, — зітхнув Гриб. — Віктор вважає, що зобов'язаний їй життям. У нас тут в усіх складні характери, особливо у Віктора, проте іноді стається, що навіть такі асоціальні люди мають до когось теплі почуття.

- То вони пішли...
- Трясця! Та палити вони пішли й спілкуватись! Сія, перестань хоч на мить бути собою і думати, що між чоловіком і жінкою не може бути нічого крім інтимної близькості. Вони розмовляють. Не знаю, про що. Або мовчать. Чи Віктор мовчить, а Ілона щось розповідає. Знаючи їх можу тебе запевнити, що між ними лише дружба. А от що між вами з Віктором?
- Нічого! — Настя сказала занадто швидко.
- А якби я подарував би квіти Ілоні, ти б теж так реагувала?
- Може й гірше, — Сія взяла себе в руки.

Гриб засміявся. Підійшов з пляшкою, долив їй. Сів у крісло навпроти.

- Ти не влюбилась у Віктора, — спокійно сказав. — Ти просто вдячна, що він допоміг тобі з пошуками Марти. Як вона, до речі?
- Нормально. Мабуть.

У Марти тепер все по режиму. На телефонні дзвінки мусить відповідати миттю, а гуляти лише з тими друзями, кого особисто схвалила бабуся. Старенька вважає себе винною, бо недогледіла. Не підозрює, що цим робить лише гірше. Настя відчула укол совісті, що не проводила з Мартою достатньо часу. Вона тоді обіцяла сама собі, що буде поруч. Проте...

- Добре, — сказав Гриб. — Тобі складно було те пережити. Ти ж сама росла без батька. В тебе комплекс дефіциту уваги, чи як воно там називається. Ти як розпещена дитина. А тут Тост взагалі не звертає на тебе уваги. А потім приходить тобі на допомогу без жодних але. Ось ти й переплутала ці почуття. Я достатньо надивився на це все. Для тебе це просто каприз. Називай це, як хочеш, але ти не влюбилась. Не більше, ніж в когось зі своїх сексуальних партнерів точно.
- В мене їх не так багато, — образилась Настя.

- Це як з ким порівнювати, — Гриб долив їй коли. — Але Віктору дай спокій. Він на своїй хвилі і його нічого не цікавить, крім самого себе. Тим більше він не стабільний, і небезпечний. Що ти потім робитимеш?

Сія і сама думала про це. Віктор розкидує кількох за раз, лазить по баштових кранах, крадеться в тінях. І мало говорить. Такі якості вона до цього лише в серіалах бачила. А ще Віктор параноїк та соціопат. І вона ризикує закохати його в себе і розбити серце.

- Чи тобі подобається гратись з вогнем? — Гриб немов читав думки.

Глибоко в душі Сія, хоч добряче напилась, проте все ж погоджувалась з ним. Але сказати вголос...

- А Лисиця ваша не боїться його?
- Не знаю, — відповів Гриб. — Вона мене з ним і познайомила.
- Стоп, що?
- Це довга історія, — Гриб піднявся.

Пішов до шафи, дістав звідти ще пляшку. Глянув на Анастасію та на спорожнілий келих. Вирішив більше їй не наливати.

- Мені він розповів, що вкрав у вас телефон, — сказала Настя. — А ви його знайшли, проте вирішили дати йому роботу.

Віктор, трясця! Важко було тоді чесно розповісти?! Вона сама часто брехала, проте щоб брехали їй?! Настина самооцінка до такого була неготова. Це її засмучувало не так, як регалії Ілони та ставлення до неї цих двох. Але й приємності ситуації не додавало.

- Ну, раз розповів, значить так і було.
- А це вже зовсім нечесно!
- Тобі здалось би звикнути до такого. Правда насправді не сильно відрізняється. Віктор і справді вкрав телефон, але не уточнив, що телефон був не мій, а Лисиці. Там були всі потрібні номери та контакти для Сірих Ангелів. Це потім я навчив її користуватись хмарними сховищами. І я збирався здати його у відділок, але Ілона заступилась. У неї добре серце, хоч важкий характер. І вона вміє розгледіти в людині потенціал.
- Коли це було?

Геннадій не збирався розповідати. Ще й невчасно повернулись Лисиця та Тост. Сія піднялась. Зараз вона розповість Віктору, хто він такий. Твереза, просто б промовчала. Але...

Сказати вона не встигла нічого. Випитий алкоголь підкотив до горла. Віктор мовчки провів її поглядом до вбиральні...

- А пити її ти не навчив, — почула в спину голос Лисиці.