ЛЮБОВ БУВАЄ РІЗНОЮ (🇩🇪×🇺🇦)

ДОДАТКОВА ЧАСТИНА

Багато років по тому...

POV UKRAINE

Почалося засідання, я гучно зітхнула розуміючи ,що містер ООН запізнюється на 10ть хвилин.
Біля мене сидів Канада, якому також була не довподоби така "пунктуальність". Єдиною розвагою у цю хвилину, спостерігати за іншими країнами. Які навідміну від мене знайшли цьому альтернативу хтось грав у карти, хтось зависав у телефону, хтось грав крокодила, хтось підписував бумаги, хтось розмовляв, а хтось вмирав як я.
Подивившися втретє на годиник, величезні двері відчинилися. В приміщення зайшов високий чоловік, в темно синьому костюмі, з червоною краваткою. Всі одразу піднялися, і я в тому числі.
Засідання розпочалося, проте моя емоція так і не змінилися. Всі навколо були такі ж як я, тільки деякі країни проявляли себе в цій будівлі.
Поставивши руки на стіл, я поклала на них свою голову, з надією ,що скоро це все закінчиться, і я нарешті попрямую до свого кабінету. Де буду робити ,що заманеться.
Але і тут мені не дали хоч якось скоротити час, хтось з верхнього ряду, пристально дивився на мене та моє тіло. Зграя мурашок пройшлася по моїй спині, моє дихання збільшилося, я надіялася ,що це буде не він. Сівши в нормально положення, я потихеньку повернула голову побачивши трьох осіб, які говорили на рахунок Європейського Союзу, чоловік також був там.
Змушуючи мене повернути голову з невеликим рюмянцем, було соромно розуміти ,що це мені здалося. Я зайняла ту саму позицію, відчуваючи на собі той самий погляд.

Я радісно усміхнулася, коли голова цього будинку промовив останні слова, весело взявши усі свої речі. Я вийшла із залу, паралельно шукаючи поглядом канадця, який напевно загубився у натовпі.
Він прибіг до мене геть задиханий, визиваючи цим в мене один піднятий кутик вуст.

   - Вибач Україна...Я не знаю як це сталося ‐ 🇨🇦.

Ще досі відихуючись промовив чоловік, я лише кивнула на його слова. Та ми з новою розмовою покрокували до потрібного поверху.
Після чого були змушені розлучитися. Я зупинилася, стоячи біля дверей свого кабінету, приємно було розумітися ,що Канада провів мене повністю до нього. Хоча сам знаходиться на поверх нижче.
Я сердечно подякувала йому, та збиралася уже вструмити ключ в замок. Доки мене не зупинив його голос.

   ‐ Україн, я тут так подумав..Може сходимо сьогодні у кіно? - 🇨🇦.

З великим рюмянцем на лицях промовив він, пропозиція була хорошою, це я одразу підмітила в своїй голові. Мені і так нічим було зайнятись вдома, тому в своїй голові я вже відповіла.